НАБІ́ЛЮВАТИСЯ

, ююся, юєшся, недок., НАБІЛИ́ТИСЯ, білю́ся, бі́лишся, док.

Покривати своє обличчя білилами, пудрою

Коли надходить перший день весни, вона встає рано-вранці, згортає постіль, гарно прибирає в хаті й у дворі, підмітає долівку й збризкує її водою. Тоді чисто вмивається й чепуриться: малює собі хною волосся, руки й ноги, набілюється, кладе рум'яна, підводить сурмою очі й чорнить брови

(з казки)

;

Вона почала й себе прикрашувати, накрашуватись та набілюватись

(І. Нечуй-Левицький)