НАБІЛИ́ТИ
див.
набі́лювати
.НАБІ́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАБІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док.
1
. що.
Покривати обличчя білилами, пудрою
. – Ой мій милий, милесенький, Голубчик мій сизесенький! Продай коня і кобилу, Справ красило і білило; Щоб лице я набілила, Щоб од сонця не згоріла
(з народної пісні)
.2
. що.
Покривати стіну, стелю і т. ін. білилами
. Маляр швидко набілював стіну, накладаючи білила шар за шаром
(із журн.)
.3
. що, чого.
Вибілюючи, готувати в якій-небудь кількості
. Телячі шкури мочили, старанно вишкрібали з обох боків, набілювали у вапні, натягали на спеціальні рами і сушили
(з наук.-попул. літ.)
;Було у мене в скрині зайве полотенце, аж п'ять сувоїв, так про запас напряла та набілила... і його продала
(О. Кониський)
.4
. що.
Робити що-небудь білим
. Цілими днями солдатів ганяли по плацу, муштруючи їх до парадів, і ночі їм не вистачало, щоб надраїти до блиску зброю, ґудзики, бляхи, набілити пояси і напудрити перуки
(з наук. літ.)
.