НА́БІК
, присл.
1
. На правий або лівий бік чого-небудь
. Іван вирвав буряк і .. влучив її
[Олександру]
просто в хустку, аж очіпок з'їхав трохи набік(М. Коцюбинський)
;Гнат .. зайшов до кімнати в чистому вбранні з зачесаним набік темно-русим чубом
(С. Чорнобривець)
;Ми бачили діда на ровері, який тримав за повідок смішного клаповухого пса – той щодуху мчав перед ровером, звісивши набік язика
(С. Андрухович)
;//
Відхиляючись від нормального (прямого) положення
.Минули літа, а село Не перемінилось. Тілько пустка на край села Набік похилилась
(Т. Шевченко)
;Фомушка .. попробував ще раз хмикнути і схилити благально голову набік
(В. Винниченко)
.2
. На відстань від кого-, чого-небудь
. – Повернись! Щоб ти здохла!.. Шкапа злегка здригнулась, підняла голову й відступила трохи набік
(С. Черкасенко)
;Комбат поліз до планшета, наче там лежала відповідь на останнє запитання. Не знайшовши, однак, потрібної відповіді, з досадою одкинув набік планшет
(А. Дімаров)
.3
. Залишити поза увагою
. [
Вареник
:]
Я готов усі свої діла набік, щоб тільки Вам, Дементій Васильович, догодить(М. Кропивницький)
.