НАБІ́Й

, бо́ю, ч.

Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу, вибуху; заряд (див. заря́д

– Гармаші, пильнуй! – командував Шрам... – Наводь усі

[гармати]

влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою – шквар!

(М. Старицький)

;

Вони

[рибалки]

закладають на дно ставка набій з динамітом, .. і за хвилину страшенний вибух розтинається навкруги, глушить рибу, й вона випливає поверх води, немов дохла

(С. Черкасенко)

Бойовий снаряд, патрон з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини, а також куля, дріб або картеч

Тут рвалися тридюймові набої, а недалеко робітники в шаленім наступі висадили в повітря цілий артилерійський склад

(І. Микитенко)

;

Максим прокинувся від несподіваного струсу і розплющив очі. Просто на нього згори сипалося гілляччя з розпахнутої набоєм берези

(І. Багряний)

;

* У порівн.

Той же бік розкішної крони

[дуба],

що був обернений на схід, зеленів, кучерявився і рясно плодоносив смугляві жолуді, тугі, мов набої

(І. Цюпа)

рідко.

Утоптана снігова дорога, а також сліди доріжки від саней, які можна бачити під наметеним снігом

У вранішньому сонці серед лісу виблискував добре втоптаний набій

(із журн.)

діал.

Навалений на дорозі сніг

Набій великою купою лежав на дорозі

(із журн.)