НАБІДУВА́ТИСЯ

, у́юся, у́єшся, док.

Зазнати багато горя, нужди, лиха; нагорюватися

І скаже милосердий Бог: багацько ти, страднице, набідувалася, набралася лиха на землі, та в Бога милості на небі багато

(С. Черкасенко)

;

– Подумай, Антоне, – все благала вона. – Хіба мало ми набідувалися, поки почали жити по-людськи

(В. Земляк)

;

Набідувалися мої діточки разом зі мною

(М. Андрусяк)