НАБІ́ДКАТИСЯ

, аюся, аєшся, док., розм.

Досхочу поговорити про своє лихо, горе, нужду; нажалітися

Вернувшись од Чіпки, набідкавшись перед ним досхочу, Грицько заводив .. розмову з Христею

(Панас Мирний)

;

Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся

(І. Нечуй-Левицький)

;

Набідкалась, наплакалась мати, та хоч як їй гірко було, а мусила скоритись: батько – голова сім'ї, споконвіку так заведено

(Б. Антоненко-Давидович)

;

До побачення, дорогі поля, луги, яри і ліси! До побачення! Досить по них находився, та намерзся, та набідкався. Тепер додому!

(У. Самчук)