НАБІДИ́ТИСЯ

, джу́ся, ди́шся, док., діал.

Набідуватися

– То ви вже, Логвине, набідились, а тепер спочинете за синовими плечима. А не загордіться

(з переказу)

;

Наробилася

[мати]

коло мене, набідилася

(В. Стефаник)

;

– Ех, оце ж і я набідився так, й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба

(П. Козланюк)

;

– Цілий вік набідилася з твоїм татом, цілий вік терпіла

(Г. Пагутяк)