СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАБІ́ГЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до набі́гти 1, 2, 4, 8
.
Бабуся утерла набіглі сльози й нахилила до себе Шапталу, бо той був втричі вищий за неї
(В. Підмогильний)
;
Колись від зорі міг
[Мирон Данилович]
до зорі рити, забувши про спочинок, тільки набіглий піт з брови струшував, а тепер неспроможний півгодини повертіти лопатою
(В. Барка)
;
Я гаркнув на нього. Хотів гукнути.., а вирвалося хрипке гарчання, чи від набіглої повен рот слини, чи від того уявного бігу, після якого почував себе вимученим і з гіркою печією у горлі
(Ю. Винничук)
.