НАБІГА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. набі́г, ла, ло; док.

Наскакувати, натикатися з розбігу, з розгону на кого-, що-небудь

Вони набігали на нас, штовхали, намагалися забити памороки

(Ю. Яновський)

;

Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг

(М. Трублаїні)

;

Мені потім здавалось, що то не снаряд знайшов мене, а я сам набіг на нього

(Ю. Мушкетик)

;

Несподівано натрапляти на когось, на щось, виявляти, зустрічати кого-, що-небудь

В кінці толоки вони набігли на загублений кимсь кашкет із зіркою

(П. Панч)

;

Швидко насуватися, перев. покриваючи, закриваючи собою що-небудь (про хвилі, хмари і т. ін.)

Котиться з Африки хвиля .. І, може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги як символ єднання...

(М. Коцюбинський)

;

Темні хмарки набігають на сонце

(М. Руденко)

;

З моря набігла хвиля з білими густими гребенями

(І. Нечуй-Левицький)

;

Швидко виникати, починатися, налітати (про бурю, вітер і т. ін.)

Вдень тут тепло, часто громові бурі набігають

(Леся Українка)

;

Коли набігає вітер, явори гнуться розгойданим верхів'ям

(І. Цюпа)

;

Набіжить вітерець, покотиться хвилею

(О. Стороженко)

Виступати, з'являтися (про зморшки, сльози, усмішку і т. ін.)

На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки

(І. Нечуй-Левицький)

;

Що довше вдивляється вона в обличчя Жанни д'Арк, то більше й більше захоплюється художником, їй навіть сльози розчулення набігають після погляду в очі Жанни д'Арк

(М. Слабошпицький)

;

Серп випав з рук Хариті, лице скривилось від болю, на очі набігли сльози

(М. Коцюбинський)

;

На вуста набігла звична – привітна і трохи іронічна посмішка

(Т. Масенко)

;

перен.

Виявлятися зовні, ставати видимими (про душевні переживання, фізичні відчуття)

Тінь тривоги і турбот весь час набігає на його обличчя

(І. Кочерга)

;

На лиця набігло занепокоєння

(К. Гордієнко)

;

перен.

Виникати раптово (про спомини, думки і т. ін.)

Макс Дальгов відчув, як у нього защеміло серце. Набігли давні спогади

(В. Собко)

Збігаючись, збиратися в одному місці (про людей)

Поки в'яжуть Василя, з двору через хвіртку набігають черниці і між ними Кнуриха

(Панас Мирний)

;

Набігають діти, разом з матір'ю обліплюють Мирона

(М. Стельмах)

;

Набігла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Тося ховалася за спини подруг, що вже набігли невідомо звідки

(Ю. Смолич)

розм.

Натікаючи, наливатися куди-небудь, заповнювати щось (про рідину)

Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити. Звісно, вода... набігла собі... ставок став... Риба завелася...

(Панас Мирний)

;

Він повісив рушника на галузку сосонки, нахилився й поглянув на себе в люстерко води, яка набігла в низину

(Ю. Яновський)

;

перен.

Збільшуючись, наростати (про гроші, проценти)

Підростуть курчата, можна буде продати... Глянь – якийсь карбованець чи два й набіжить за рік

(О. Донченко)

;

Крають землю плуги, обліковець гектари запише, і зарплата набіжить непогана!

(з газ.)

Учиняти набіг (набіги) на кого-, що-небудь; напада́ти (у 1 знач.), наскакувати (див. наска́кувати

Стали козаки до города Козлова назад прибувати. Стали на турків, на сонних, набігати. Стали їх рубати

(з думи)

;

Мокрина з матір'ю продавала на базарі рибу .. і прочула, що становий готується тієї ночі набігти з десяцькими на батькову ватагу

(І. Нечуй-Левицький)

;

Спати ніхто не клався. Ждали все, що набіжать

[козаки]

(А. Головко)

;

тільки док., кого, що.

Напавши на кого-, що-небудь, захопити його.

Креши вогонь! Хай буде міць далекобійна, щоб сонного тебе десь ворог не набіг

(П. Тичина)

Упритул прилягати до чого-небудь, досягати чогось

Набігає аж на кручі Зеленая нива

(П. Усенко)

;

Там далі набігли над річку високі коноплі й залили берег своїм гострим важким духом

(І. Нечуй-Левицький)

Виповнюватися, минати (про роки)

Дорка потроху ставала Федорою, ходила до школи і до початку війни саме скінчила семирічку, їй набігало шістнадцять років

(Ю. Яновський)

;

Сорок літ набіжить незабаром, Наче молот на груди паде: – Де юнацтво поділося з жаром; Де завзяття твоє молоде?

(П. Грабовський)

розм.

Вискакувати, з'являтися, сідати (про болячки, ґулі і т. ін.)

Сонце пече, дорога тверда, мов камінь, аж водянки на ногах набігають

(Григорій Тютюнник)

;

Пряжка вдарила Грицуня по вусі, а там зараз набіг червоний ґудз

(Л. Мартович)

;

– Він мене тільки що знов бив... Диви, о... синяк вже набіг...

(В. Винниченко)

;

Рукою вона гладила велику круглу ґулю, що набігла на голові

(І. Микитенко)

розм.

Надходити, наставати (про свята, дні і т. ін.)

– А тепер же ніхто часом не сидить у тій холодній? – Ні, .. люди відпрошуються, щоб уже як мають саджати, то пізніше, аж коли нагальна робота скінчиться або як свята довші набіжать...

(Леся Українка)

◇

[Аж] сли́на (сли́нка) [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.)

див.

сли́на

;

Збі́гло (набі́гло) на ду́мку

див.

збіга́ти

;

(1)

Набіга́ти на о́чі

–

проноситись, пропливати повз кого-небудь

– Сіла й я між своїми синами, їду. Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають...

(Марко Вовчок)

;

Налива́тися (набіга́ти) / нали́тися (набі́гти, поналива́тися) кро́в'ю

див.

налива́тися

;

Се́рце набіга́

див.

се́рце

;

Ухопи́ти (упійма́ти, набі́гти і т. ін.) тропи́

див.

ухо́плювати

;

Що на язи́к набіга́є / набіжи́ть (понесе́)

див.

що

;

(2)

Як набіжи́ть

а)

(на кого)

кого-небудь охопить злість, лють, роздратування і т. ін

На нього як набіжить – то чоловік як чоловік, а то й не підступайся

(Сл. Б. Грінченка)

;

б)

як доведеться, як трапиться

Досить жить як набіжить

(прислів'я)