НАБІ́Г
, у, ч.
1
. Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території
. У замку в Шешорах люди ховалися від набігів ворогів
(з легенди)
;Отої ночі перед набігом козацьким на село .. майже всеньку ніч і гибіла
[Катря]
надворі, все прислухаючись(А. Головко)
;В літні теплі вечори біля степових вогнищ із розповідей Яворницького дізнавались ми про античні міста, які торгували зі скіфами, про Січ Запорозьку, що безстрашно боронила від татарських набігів наш край
(О. Гончар)
;Нові люди прийшли на згарища, починають нове життя, яке так само щомиті може урватися від набігу дикої орди
(П. Загребельний)
;Чернець легко відкотив візок, і я побачив притрушену тирсою ляду. – Се на випадок набігів, – пояснив він
(Г. Пагутяк)
.2
. Несподіване раптове відвідання кого-, чого-небудь з якоюсь, перев. недружньою метою
. Денікінська “комісія” мала необмежені повноваження. Вона здійснила набіг на книжковий магазин “Книгоспілки”, знищила 95 назв українських видань, не зачепивши жодного більшовицького видання
(з газ.)
.