НАБИ́ТИ

див.

набива́ти

НАБИВА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш, док.

що.

Наповнювати що-небудь кимсь, чимсь, щільно втискуючи або вкладаючи всередину

Дядько Софрон, не дивлячись на Василя, вийняв люльку й, щось бурмочучи, став набивати її

(В. Винниченко)

;

– Отут сарай, солома лежить для матраців .. Сюди ніхто не ходить, тільки ми, санітарки, матраци набиваємо

(А. Хижняк)

;

Слобідські хати мали широкі призьби, які виплітали з лози, набивали землею майже по самі вікна та обмазували глиною

(з наук.-попул. літ.)

;

Міська влада Івано-Франківська зібралася відучити водіїв маршруток розмовляти під час руху по телефону, лаятися, набивати людьми автобуси

(з газ.)

;

Їдучи на цілину, я набив чемодан книжками й зошитами

(А. Хорунжий)

;

Заповнювати чим-небудь у великих розмірах

– Невже ти, Власе, за те колись кров проливав, щоб тільки набивати комори хлібом, як отой Галушка? – допитувався у старого дід Ярош

(Д. Бедзик)

що, чого.

Ударами, тертям об що-небудь спричиняти якісь болісні ушкодження (мозолі, рани і т. ін.)

Гарцюють

[сини]

та синці один одному набивають

(А. Головко)

;

Мозолі набивають собі й ретельною роботою

(Н. Тихий)

;

Я зморився до нестями. Моя лопатка, що теліпається збоку, набила мені ногу, і ремінь від рушниці мулить плече. Але я йду і йду

(Б. Антоненко-Давидович)

що.

Роблячи удари по чому-небудь, надівати, насаджувати що-небудь на якийсь предмет

Хлоп спокійно дальше набивав обручі

(І. Франко)

;

Оксані часом здавалося, що вона

[свекруха]

на її голову залізні обручі набиває або гвіздки вбиває

(Грицько Григоренко)

;

Насаджуючи обручі, ободи і т. ін., робити або лагодити що-небудь

Як ось чоловік помер, дак вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває

(Ганна Барвінок)

;

Старий, сивий Бондар набиває діжку, наспівує

(С. Васильченко)

що.

Те саме, що заряджа́ти 1

Увесь у червоному хлопець Рушницю свою набива

(Леся Українка)

;

Під час розмов Степан чистив рушницю, відливав кулі або набивав патрони

(В. Гжицький)

;

Кожен був зайнятий своїм. Набивали кулеметну стрічку, чистили зброю, перевіряли гранати

(Д. Ткач)

що, чого.

Забивати, вганяти що-небудь у великій кількості

Хтось набив у землю прикорнів та ще серед них і залізяку завтовшки в руку встромив

(Панас Мирний)

що.

Прибивати, приклеювати і т. ін. що-небудь до чогось

– На науку

[швець],

правда, тугий був .. Показав, як каблук набивати, – ото й молоти рік по каблукові

(Ю. Збанацький)

;

На одну підметку матеріалу не вистачило, і швець косячок набив

(М. Трублаїні)

тільки док., кого, що і без дод.

Ударами, побоями завдати болю кому-небудь; побити

– Я вже тут чекаю, чекаю, аж мені нудно, а додому йти боюся, мати знов наб'ють

(Леся Українка)

рідко.

Проникати куди-небудь (про дощ, пил і т. ін.)

Зимові хуртовини набивали в терни стільки снігу, що над заметами розпачливо стирчало тільки якесь цурпалля

(П. Загребельний)

;

* Образно.

Вітер набива мені вуха шматками звуків, покошланим шумом

(М. Коцюбинський)

;

безос.

– Іди сюди, на сей бік: сюди не так дощем набиває

(Панас Мирний)

кого, чого.

Убивати, знищувати велику кількість кого-, чого-небудь (людей, звірів, птахів і т. ін.)

– У нас на річках дикі качки сидять, хочу набити на празник

(М. Хвильовий)

;

– Що ви думаєте про смерть на війні? – Ми про неї не думаєм .. Ми думаєм про одне – як би побільше набити ворогів

(О. Довженко)

чого.

Розбивати, роздрібнювати велику кількість чого-небудь

Потому набив

[Альоша]

старого лимпачу .. і замісив глину

(І. Микитенко)

;

Набити каменю

що, текст., рідко.

Витискувати на тканині певним способом якийсь візерунок; вибивати (у 10 знач.)

Дошку змочували фарбою, перетворюючи її на друкарську форму, після чого її накладали на тканину, простукували дерев'яним молотком і таким чином набивали малюнок на тканину

(з наук.-попул. літ.)

що.

Бити по чому-небудь багато разів

Футбольний фристайл зародився ще в давнину. Тоді люди, в перервах між копанням м'яча, зрозуміли, що його можна набивати

(з наук.-попул. літ.)

(1)

Набива́ти / наби́ти но́ги

–

натруджувати, натомлювати ноги, багато ходячи

– Шкода, Лейбо, що ти мене потурбував; ліпше було б в господі сидіти та старих ніг не набивати...

(О. Кониський)

;

Неблизький світ Гетьманське. Набив

[Чіпка]

добре ноги

(Панас Мирний)

;

– Ноги набив? – Анітрохи. Зараз допомагатиму Михайлові

(М. Сиротюк)

◇

Би́ти / наби́ти мо́рду (ри́ло)

див.

би́ти

;

(2)

Набива́ти / наби́ти го́лову (в го́лову) <Набива́ти го́лову кло́ччям>

кому

–

примушувати себе чи кого-небудь сприймати, запам'ятовувати якусь інформацію, перев. непотрібну, зайву

– Все ти їй набивала в голову: у миру немає щастя, у миру немає долі

(Панас Мирний)

;

– Ось прийде літо, попросиш яблучка, то я тебе до твого язикатого Семена Семеновича пошлю! Щоб він клоччям голови вам не набивав

(В. Дрозд)

;

Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки

(І. Франко)

;

(3)

Набива́ти / наби́ти пи́ху́

кому

–

підносити чиюсь зарозумілість, гордовитість, пихатість

[

Галя

Не гукай

[Печерицю],

Дуню, а то ще, справді, подума, що такий нужний

[потрібний].

Не набивай пихи бурсакові – у його

[нього]

її й так чимало

(Панас Мирний)

;

(4)

Набива́ти / наби́ти [собі́] ці́ну

кому

–

підносити себе (рідше когось) в очах інших, намагатися показати себе (або когось) з кращого боку, ніж є насправді, у дійсності

Він малював страшні жахи.., ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником

(А. Хижняк)

;

Гонористий виявився цей пришелець з морів чи просто ціну собі набиває?

(О. Гончар)

;

– То чого ж маєш бити чоботи на наш куток? Тільки жениха мого, коли трапиться, відіб'єш? – А може, я тобі наб'ю більшу ціну?

(М. Стельмах)

;

Мені якось здалося, чи не прибрехує

[прибріхує]

він, бува, щоб набити собі ціну

(Ю. Покальчук)

;

(5)

Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.),

вульг.

а)

(чим і без дод.)

їсти що-небудь; наїдатися чимсь

Той борщ був такий смачний, що вербівські бурлаки .. через велику силу набивали ним пельку

(І. Нечуй-Левицький)

;

Поки він та у панській їдальні набивав собі черево румунським “гратаром”, ми на стайні готували коней напоказ

(І. Муратов)

;

– Ти тільки їж, набивай кендюх...

(О. Гончар)

;

– Я, пане обер-лейтенант, не вибагливий, мені аби чимось кишку напхати, щоб не кавкала

(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)

;

б)

(чию, чий)

працювати на когось; своєю працею створювати матеріальні блага для інших

– Таке собаче життя маємо. Таж то висотали з мене всі жили .. Цілий вік свій напихав я чужу пельку

(М. Коцюбинський)

;

(6)

Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти, понабива́ти) [собі́] кише́ні

чим і без дод., зневажл.

–

багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом)

Писар писав усім бумаги та набивав кишені

(І. Нечуй-Левицький)

;

Занедбали сини рідну мовоньку. Не туди бо вони гнуть головоньку, На пожитки густі позіхаючи, Та кишені товсті напихаючи

(П. Грабовський)

;

– Чужою працею, товариші, не штука набивати собі кишені

(Д. Бедзик)

;

(7)

Наби́ти / набива́ти оско́му

а)

(перев. зі сл.

собі

)

пересититися чим-небудь; утратити інтерес до чогось

– Я сам колись там служив, – мовив Степан. – Та й оскому набив? – засміялась Пріська

(Л. Яновська)

;

Миронець хихикнув у кулак, сказав з єхидним смішком: – Баба з воза – кобилі легше. Хай забавляються діти, поки оскоми не наб'ють собі

(Д. Бедзик)

;

б)

стати буденним, нецікавим; приїстися, набриднути, спричинити роздратування

Поезія не набиває оскоми – приїдається одноманітність творчості письменника

(з газ.)

;

в)

(зі сл.

тільки, лише

і т. ін.)

досягти дуже незначних результатів у здійсненні чогось; вимушено задовольнитися чим-небудь малим, незначним

[

Горков

А терпкою я здався їй кислицею: вже вона пробувала кусати мене з усіх боків, та тільки оскому набила

(М. Кропивницький)

;

Своїми словами: “Ви мусите щось написати про гуцулів” забили Ви мені клин у голову, вони не дають мені спокою, тільки що я зробить годен за 10 днів. Тільки оскому наб'ю

(М. Коцюбинський)

;

(8)

Наби́ти (нава́жити, рідше налама́ти) / набива́ти [собі́] ру́ку

на (в) чому і без дод.

–

набути досвіду, уміння, вправності, майстерності і т. ін. в чому-небудь

В гімназії, де я кінчав науку, Один довговолосий гімназист До віршів так – з нудьги – наважив руку (За форму дбаючи та нехтуючи зміст)

(Є. Плужник)

;

Кріпкі дід були, руку на житті набили

(Остап Вишня)

;

Є загроза, що після війни з'явиться .. багато письменників, .. що наб'ють собі руку на нарисах

(О. Довженко)

;

По очах Марко знав, чому скотина нудиться, доглядав, годив, наламав руки, вміло роздоював

(К. Гордієнко)

;

Лікар Солодовников наважив у земській лікарні руку на апендицитах та гилах, але оперувати Миколу Івановича погодився дуже неохоче

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Я гострив окомір і набивав руку в метанні каміння і палиці-списа

(М. Дочинець)