НАБЕРЕ́ЖНИЙ
, а, е.
1
. Який міститься на березі, біля берега; прибережний
. Море часом досить тихе.., а часом усю набережну вулицю як дощем заливає до самих магазинів
(Леся Українка)
;В сутінях набережних вогнів стиха хлюпали човни, й вода під веслами вилискувала ясними брижами
(М. Івченко)
;Ворог шалено оборонявся в набережному районі
(О. Гончар)
.2
. у знач. ім. на́бере́жна,
ної,
ж.Берег, укріплений похилою чи стрімкою стіною з каменю, дерева і т. ін
. Ледве помітні хвилі дзвеніли, розбиваючись об важке сіре каміння набережної
(В. Собко)
;Іноді Павло брав з собою шматок хліба і, стоячи на краєчку гранітної набережної, кидав крихти чайкам
(А. Хорунжий)
;//
Вулиця на березі ріки, моря
.Живу на набережній Анатоля Франса. Навпроти – Лувр. Праворуч – Нотр-Дам
(Л. Дмитерко)
;Ось його улюблена набережна, де стоять ті будинки, на які він завжди дивиться з тугою і заздрістю
(О. Іваненко)
;Два молодих українці і афганець, очевидно, їхній ровесник, у супроводі невеличкої юрби людей прибули на набережну Іст-Рівер саме тоді, коли закінчилось денне засідання в штаб-квартирі ООН
(О. Чорногуз)
;Вечiр був задушним навiть для Ялти. В такий час набережна повна народу
(А. Кокотюха)
.