СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАБАЛДА́ШНИК
, а, ч.
Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці
.
Гергардт Пешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником
(Ю. Яновський)
;
– Чув, чув. Що ж – завтра подивимося цирк, – відповів Кузьмін-Караваєв, склавши витягнуті руки на вигадливому набалдашнику свого ціпка
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Барон, помахуючи паличкою з латунним набалдашником, не вітаючись, пройшовся підвальною залою і сів за стіл
(Р. Іваничук)
;
Зараз полетять стільці, перевернеться стіл, трісне ця палиця з собачим набалдашником, розколеться рама вікна і один за одним непрохані гості вилетять прямо на Хрещатик
(О. Чорногуз)
;
// 
Оправа або потовщення на кінці деяких предметів
.
Урядник .. глянув на старосту, якого він весь час легенько ляскав по плечу нагаєм з кістяним набалдашником
(Л. Юхвід)
.