БОЯ́РИН
, а, ч.
1
. іст.
У Київській Русі – великий землевласник, що належав до князівського двору і входив до складу військової дружини князя
. Бояри й воєводи поспішали до широких дверей княжого терема
(С. Скляренко)
;Святополк вирішує першим убити князя Бориса і доручає вчинення цього вбивства вишгородському боярину Путису
(з наук.-попул. літ.)
;//
У Росії до Петра І – особа, що мала найвищий сан, звання серед службовців
.У тогочасній Західній Європі і Московській державі широко практикувалося укладення приватних союзів захисту від свавільних нападів бояр
(з наук.-попул. літ.)
.2
. етн.
Товариш молодого (жениха), який є головним розпорядником весілля; шафер
. Перед вечором прийшов молодий з боярами, свашками та світилками
(І. Нечуй-Левицький)
;Дружками будемо тобі ми – .. боярами Микунька і Юрко
(Леся Українка)
;Молодий і молода, дружки й бояри і поважні сусіди сиділи за столом
(О. Довженко)
.