БО́ЯЗКО
.
Присл. до боязки́й.
Мати боязко на його
[нього]
споглядала – гніву не вбачала, тільки думу(Марко Вовчок)
;Іван був червоний, кліпав очима й боязко поглядав на Соломію
(М. Коцюбинський)
;Вона
[Маринка],
як винна, боязко всміхнулася і трохи відсунулась, даючи місце Юхимові(В. Винниченко)
;Глянула
[жінка]
боязко на силу-силенну людей і під їхнім хворобливим поглядом знітилась(І. Багряний)
;Старий селянин притишив мову і боязко озирнувся навколо
(Ю. Смолич)
; * Образно.
Молода червонокора вишенька боязко й соромливо стукала у вікно сніжно-білою галузкою
(Л. Дмитерко)
;//
у знач. пред.
Не боязко
[пастухам],
заснути можна сміло: Отара стишилась, лінується ходить(Л. Глібов)
;Тарасові було і цікаво, і трохи боязко йти до школи
(О. Іваненко)
.