СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БОЯЗКИ́Й
, а́, е́.
1
.
Який усього боїться; несміливий, полохливий, лякливий
.
Вчувши клекіт
[орла],
в комишах Ховалась боязкая птиця
(Я. Щоголів)
;
Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха
(І. Франко)
;
Змучені тим, що бачили.., жінки мали вже силу духу, вони стали полохливі й боязкі
(М. Грушевський)
;
На людях неговірка
[Тетяна],
навіть трохи боязка
(Яків Баш)
;
Діти із заниженою самооцінкою, як правило, нерішучі, боязкі
(з наук.-попул. літ.)
;
* Образно.
І впивалася
[Галя]
щастям, хоч полохливим, боязким, а все-таки щастям...
(Панас Мирний)
;
День непевний, тремтячий встає, боязкий
(Леся Українка)
.
2
.
Власт. несміливій людині
.
Хто б тепер пізнав Яся з тими дитячими ласкавими очима, з боязкою, несміливою ходою!
(І. Нечуй-Левицький)
;
Нам, з нашим холодним і боязким розумом майже невтямки, як може людина так беззастережно піддатися владі ідеї, апостолом якої виступає
(з наук. літ.)
;
* Образно.
Довгі години Софія чекала чоловіка з тремтінням і боязкою надією в серці
(П. Козланюк)
;
// 
Який виражає боязкість
.
Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, і мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала
(С. Васильченко)
;
У батька на устах застигла запобіглива боязка усмішка
(Р. Іваничук)
.
(1)
 
Не з боязки́х
сміливий
.
Та я не з боязких, нівроку, У жилах кров, а не окріп
(А. Малишко)
.