БОРОДА́ТИЙ
, а, е.
1
. Який має бороду
. – Гей! – крикнув на хазяїна бородатого, що тут на рундуці гроші в долоні лічив, дзвякаючи. – Дайте дівці пообідати!
(Марко Вовчок)
;За столом говорив бородатий селянин
(Іван Ле)
;Цап рогатий, бородатий Зразу лобом з ніг збива
(С. Олійник)
;До легень бородатих та вусатих чоловіків потрапляє значно більше шкідливих речовин
(з газ.)
;//
у знач. ім. борода́тий,
того,
ч.Людина з бородою; бородач
.Василько знову закрив очі й знесилено похилився бородатому на руки
(П. Панч)
;Бородатий глянув на Калинку так, наче той був несповна розуму
(А. Дімаров)
.2
. перен., розм.
Старий, застарілий, давно відомий
. Як отут не згадати і не перефразувати старий бородатий анекдот
(з газ.)
.