БОМБАРДИ́Р
, а, ч.
1
. іст.
У XVII–XIX ст. – боєць, який обслуговував гаубиці, мортири і т. ін
. Звичайно, колишньому бомбардиру-наводчикові, а нинішньому помічникові командира полку, цебто помічникові Івана Панасовича, не до Варі було
(М. Хвильовий)
;Царя я вперше побачив наступного дня, у неділю вранці, він прислав бомбардира зі звісткою, що його величність зволить відвідати пана гетьмана увечері
(Ю. Мушкетик)
.2
. спорт.
У командних спортивних іграх – найрезультативніший гравець, який забиває багато голів у ворота противника
. Один із кращих бомбардирів іспанського чемпіонату буквально вбив головою м'яч під самісіньку перекладину воріт
(з газ.)
;Андрій Шевченко в неділю повернув собі лідерство у змаганні бомбардирів
(з газ.)
.