МАНЮ́СІНЬКИЙ

, а, е, розм.

Зменш.-пестл. до маню́ній.

Дивились, молились Старі мої. А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх

[них]

простягає Манюсінькі...

(Т. Шевченко)

;

Це вона – Галя, як була ще маленькою. І це Андрій малював десь на каторзі з манюсінької картки, яку колись сам фотографував

(І. Багряний)

;

– А Юпітер же далі від Марса. З нього Сонце повинне здаватися зовсім манюсіньким...

(О. Бердник)

;

– Ми приречені жити тут, а не деінде. Часом почуваюся манюсіньким коліщатком велетенського дзиґаря

(Ю. Винничук)