МАНЮ́НЬКИЙ

, а, е, пестл.

Те саме, що маню́ній.

Величезна плахта .. А на плахті на тій хтось купки манюньких біленьких хаточок понабудовував

(Остап Вишня)

;

То була якась чарівна веремія зірок синювато-сірого й білого кольору, малих, і великих, і середніх, і зовсім манюньких

(І. Багряний)

;

А він, старий, сидів як за штурвалом, – в руках крутив манюньке коліща. Куди він плив?

(Л. Костенко)