КАРОО́КИЙ

, а, е.

Який має карі очі

Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий, – парубок як орел

(Марко Вовчок)

;

Шлю тобі, кароока подруго, Мого щастя і пісні привіт!

(Т. Масенко)

;

Та й справді гарні були хлопці – кароокі, чорноброві, ставні, веселі й кмітливі

(В. Нестайко)

;

Через перелаз ступала тітчина подруга, темнокоса й кароока, і на голові в неї лежав яскравий вінок

(Валерій Шевчук)

;

* Образно.

Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідyть в поля жита

(М. Вінграновський)