ІМА́М

, а, ч.

Духовний глава всіх мусульман або певної їхньої частини

Імами вчать, що страждання – вищий дарунок Аллаха. Люди, які жертвують усім для інших, творять святу справу

(П. Загребельний)

;

Ісламська теологічна доктрина дванадцяти імамів стверджує, що завжди є імам Вічності, який має божественну владу над усіма справами віри та закону в ісламському суспільстві

(з наук.-попул. літ.)

Титул правителя мусульманської держави, наділеного релігійною, політичною та військовою владою

Найбільшого розмаху національно-визвольна боротьба гірських народів набула за імама Шаміля (1799–1871)

(з навч. літ.)

;

2009 року в Туреччині Бенедикт XVІ став першим в історії папою, який молився в мечеті разом із мусульманським імамом

(з газ.)

Мулла, який керує спільною молитвою в мечеті, а також настоятель мечеті

На килими поквапно розсідалися почесні сивобороді ішани, імами, правовірні дехкани

(Іван Ле)

;

Імамами соборних мечетей стають богослови, які отримали спеціальну освіту й мають авторитет з-поміж вірян

(з наук.-попул. літ.)

;

На думку імама мечеті, замах на такі святі людські цінності, як мечеті, церкви, кладовища, – це блюзнірство й підлість

(з газ.)

Верховний правитель шиїтів

Наприкінці літа вибухнула бомба у місті Неджеф, біля священної для шиїтів мечеті імама Алі, зятя пророка Мохамеда

(Л. Костенко)

;

В уявленні шиїтів імами з роду Алі – єдині повноважні представники Аллаха на землі, спадкоємці пророчих знань

(з наук.-попул. літ.)

;

Згідно з мусульманськими переказами свято шахсей-вахсей встановлено на честь мученицького кінця онука пророка Мухаммеда – шиїтського імама Хусейна

(з навч. літ.)

;

Шиїзм базується на авторитеті імама – послідовника місії пророка

(з навч. літ.)