ЗМІРЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, рідше ЗМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗМІ́РЯТИ, яю, яєш, рідше ЗМІ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. змір; док.
1
. кого, що.
Те саме, що мі́ряти 1 і вимі́рювати, виміря́ти 1.
Ними
[приладами]
можна зміряти все, що може придумати людська думка(В. Собко)
;На другий день повів я Івана у Вербки; зміряли його, огляділи та, забивши у колодки, і погнали у Катеринослав
(О. Стороженко)
;О шостій почали прокидатися хворі. Кожному треба зміряти температуру, простежити, щоб були виконані призначення лікарів на ранок
(Ю. Шовкопляс)
;– Скільки вже городів, скільки племен підбив він під свою руку – не злічити! Скільки крові пролив – не зміряти!
(В. Малик)
;//
що.
Прикидати в думках, на око, приблизно величину чого-небудь
.Ігор спить – і водночас не спить, він думками змірює від Дону до Дінця несходжені степи
(Н. Забіла)
;Вони довгенько поглядали вгору, зміряючи від кореня до самої верхівки красуню сосну з манюсінькою круглою верховиною
(Ю. Збанацький)
;Зміряв
[дзвонар]
очима куряву; сумніву більше не було – ікону несуть(Б. Антоненко-Давидович)
;Досвідченим поглядом Ван Лун змірив відстань, яка відділяла його від дівчини, і спритним, вмілим кидком жбурнув моток в її бік
(В. Владко)
;– Може, ми в мертвім просторі? – Кий біс! Дивись... Вони приблизно зміряли кут від вершини сопки до них. Виходило, що кулі могли б сікти по них
(О. Гончар)
;//
що, перен.
Установлювати, уявляти межі, розміри, ступінь і т. ін. чого-небудь
.Два роки вештався по хащах, .. Аж доки не впіймали... Годі Змірять діла десятиріч!..
(М. Бажан)
;Тут і там хтось виривався з хвиль І, без надій змагаючись з водою, Що з віддалі здавалася рудою, Ішов на дно, не зміривши зусиль
(Л. Первомайський)
;Не зміряти сили, відваги, Що в цьому змаганні кипить
(С. Олійник)
.2
. тільки док., що, перен., розм.
Пройти, ви́ходити, з'їздити певну територію
. Андрій Корчака, мов степовий вовк, зміряв ті
[дністровські]
степи вздовж і впоперек(І. Нечуй-Левицький)
;Не вертай, тільки йди вперед! Перед тобою простори, які тобі змірити треба, перед тобою верхи, на котрі злинути треба
(Уляна Кравченко)
;Широков одійшов від телефону, великими кроками двічі зміряв кімнату
(В. Собко)
.3
. тільки док., кого, що, перен., розм.
Док. до мі́ряти 6; завдати удару (ударів) кому-небудь.
Завтра не гайнуй мені дня, а то старий Горенко ще столярським аршином плечі зміряє
(М. Стельмах)
.◇
(1)
Зміря́ти (змі́рювати) / змі́ряти (змі́рити) свої́ си́ли
з ким
– вступати в боротьбу, боротися з ким-небудь
.Андрійко аж горів від жадоби зміряти з ворогом свої молоді сили
(Юліан Опільський)
;Мі́ряти (змі́рювати, зміря́ти) / змі́ряти (змі́рити) очи́ма (о́ком, по́глядом)
див.
мі́ряти
;(2)
Ні змі́ряти, ні злічи́ти
чого
– дуже багато
.– Добро б, коли б добра того ні зміряти, ні злічити, – а то хата хилиться та тілько що не холодні й не голодні самі сидимо
(Панас Мирний)
.