ЗМІРКУВА́ТИСЯ

, у́юся, у́єшся, док., діал.

Додуматися; зібратися з думками

Сидять мовчки. І Чайчиха, і наша мати неспокійні, бачу. От мов і хочуть спитатись, та не зважуються; хочуть говорити, та не зміркуються

(Марко Вовчок)

;

Із зростаючою дикістю кричав Довбущук, а очі зайшли йому кров'ю від внутреннього

[внутрішнього]

напруження, котрого йому було треба, аби до тої хвилі зміркуватися

(І. Франко)