ЗМІЛІ́ТИ
, і́є.
1
. Док. до мілі́ти 1.
Зміліли гомінкі гірські річки, а струмок посеред вулиці Чабан-Таша мало не пересох
(З. Тулуб)
;Яка там може бути риба, коли річки зміліли!..
(М. Дашкієв)
;Не зміліє в отецьких криницях вода, Доки є на землі хоч краплина добра
(Б. Олійник)
.2
. перен.
Док. до мілі́ти 2; стати мілким (у 2 знач.); утратити глибину (у 5 знач.)
. До чого змілів наш гумор, як зубожіла сатира!
(В. Симоненко)
;“Де ж це було наше дворище?” – шарив-видивлявся напруженими очима Петро. Все навколо мовби поменшало, змаліло й зміліло...
(С. Тельнюк)
;– Що нам робити, любий старче? Поможи, я тобі віддячу! – Е, пусте мовиш. Нащо мені дяка? Аби кохання ваше не зміліло, не стало попелом
(О. Бердник)
;Вже звикла
[Євпраксія]
покладатися на власні сили, черпати з власних джерел. Аби лиш не зміліли, не всохли, не зникли!(П. Загребельний)
.