ЗМІЇ́ТИСЯ
, ї́ться, недок.
1
. Тягнутися, стелитися хвилястою, звивистою смугою, лінією; звиватися
. Димок з папіроски зміїться в повітрі
(М. Коцюбинський)
;Внизу маневрує потяг. Між гір зміїться колія
(М. Семенко)
;У кількох сантиметрах від підлоги .. косим зигзагом зміїлася тріщина
(В. Владко)
;Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці
[Латориці]
(С. Журахович)
;Старий ще довго сварився і лютував на стежці, і бородища
[бородище]
його зміїлася [зміїлося]
на грудях(Григорій Тютюнник)
;Ріка зміїться в лозах
(С. Тельнюк)
.2
. перен.
Прохоплюватися, непомітно з'являтися і зникати (про глузливу, злу посмішку, насмішку і т. ін.)
. В його голосі зміїлася іронія
(В. Речмедін)
;На губах у трильйонера зміїться посмішка
(М. Дашкієв)
;Спостерігав
[Віктор]..,
як зміїлися короткозорі очі романіста(Олекса Ізарський)
;По її нафарбованих губах зміїлася ледь вловима посмішка
(П. Загребельний)
.