СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗДИТИ́НІЛИЙ
, а, е, розм.
Дієпр. акт. до здити́ніти.
Старому, трохи вже здитинілому ігуменові тяжко було рішитися
[піти до бібліотечної келії]
. Він усе бачив якісь нечувані злочини, тому що в старості був дуже нахильний до містицизму
(І. Франко)
;
Дивився Медвідь на село з жалем та з гнівом, а село дивилося на нього, як на старого, здитинілого дивака
(Б. Лепкий)
.