СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗДИ́РЩИК
, а, ч., заст., розм.
Те саме, що зди́рник.
Вчора як прийшли оті здирщики – бодай їх за печінки узяло! – та як почали цінувати... Батько об поли руками б'ються та бідкаються, мати плачуть, а дітвора дрібна як підніме реви та галас!
(М. Кропивницький)
;
Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб скрутить заробітчан. Здирщик на всю округу!
(К. Гордієнко)
;
Юхрим таки доскочив свого: спочатку став працювати у волостi податковим збiрщиком
[збирачем]
i, хоча люди прозвали його волосним здирщиком, все одно якось вискочив у повiт i працює там аж фiнiнспектором
(М. Стельмах)
.