СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗДИ́РНИК
, а, ч.
Той, хто займається здирством; драпіжник.
– Так що ж я здирник, чи що? – ударився в образу Дзюба
(Панас Мирний)
;
Його нараз охопила лютість, і він наважився її вилити на цього здирника
(Олесь Досвітній)
;
Діти плачуть, та дарма! Дитячі сльози – ніщо для здирників
(В. Барка)
;
Побіля великих лиходіїв крутяться себелюбці, здирники, негідники, часом у ошатній одежі, під захистом закону
(Ю. Мушкетик)
.