ЗДИРА́ТИСЯ

, а́юся, а́єшся, недок., ЗІДРА́ТИСЯ, ЗДЕ́РТИСЯ, здеру́ся, здере́шся; мин. ч. зідра́вся, ра́лася, лося і зде́рся, лася, лося; наказ. сп. здери́ся; док.

тільки 3 ос.

Відділятися, зніматися (про верхній шар чого-небудь)

Відбувається вибух, під час якого здирається більша частина зовнішніх шарів зорі, а із залишків формується нейтронна зоря

(з навч. літ.)

розм.

Долаючи труднощі, насилу сходити, підніматися вгору, злазити на що-небудь

Гори і гори без краю! .. – Побачила б оце Явдошка, де її Хома здирається до неба, то не впізнала б Хоми!

(О. Гончар)

;

Ми здиралися на неприступні бескиддя, переходили через глибокі ущелини й урвища

(В. Малик)

;

Потім зідрався

[Тимко]

кручею до хати, зайшов у комору і ліг

(Григорій Тютюнник)

;

Влазити на що-небудь

Цікаві мавпочки здирались на крайні дерева й зиркали на метушню в таборі

(І. Білик)

;

Як птах бистрий, звідкись виринув хлопчик. Без драбини, по дереву, здерся на дах, до голубів

(В. Петльований)

;

Гнаний страхом, я пробую здертись ще вище. Гілка не витримала, і я шаснув донизу

(А. Дімаров)

діал.

Задиратися (див. задира́тися

1).

Та елегантська

[елегантна]

пані, не зважала ні на сукню, що тут і там здерлась, зачіплюючись, ні на фризуру

(О. Кобилянська)

тільки недок.

Пас. до здира́ти 1–3

Вигадувалися нові податки, здиралися ще з більшою запопадливістю і жорстокістю

(П. Загребельний)