СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗДИ́МІТИ
, ію, ієш, док.
1
.
тільки 3 ос.
Перетворитися на дим, згоріти
.
Слобода, здимівши, дотлівала в пожарищі
(О. Ільченко)
;
* У порівн.
І звідки ті гайдамаки взялися? І куди вони зникли? Зникли, як здиміли!
(Марко Вовчок)
.
2
.
перен.
Зникнути, щезнути безслідно
.
[
Бабуся
:]
Та вони вже слово такеє знають. Туману пустили і здиміли
(Леся Українка)
;
Левко знавіснів од шаленої радості, потім скочив на коня й одразу ж здимів на шляху
(М. Стельмах)
;
Сталося те, чого й сподіватися годі було: немає вже аварів у придунайській Скіфії, здиміли авари з Придунав'я
(Д. Міщенко)
.