СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗДИМА́ТИ
2
, а́ю, а́єш, недок., що, розм.
Те саме, що здува́ти.
Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі
(Панас Мирний)
;
Єдиним знаком у пітьмі було форкання – кінь здимав із трави росу, й коваль ішов на ті згуки
(І. Білик)
;
[
Апемант
:]
Схиляй коліна – й хай із тебе шапку Здимає кожний віддих можновладця!
(В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра)
.