ЗДИВУВА́ННЯ
, я, с.
Почуття, стан людини, дуже враженої чимось незвичайним, дивним, незрозумілим; подив
. Владко стояв перед нею, онімілий із здивування
(І. Франко)
;В очах його світилося здивування й підозрілість
(Ю. Смолич)
;Навіть у незворушному голосі Ван Луна пролунала нотка здивування
(В. Владко)
;Глянула
[Марія]
ліворуч і аж скрикнула від здивування. Маркова яблуня за ніч розцвіла, пишно розпустилася(І. Цюпа)
.○
(1)
На [превели́ке (вели́ке)] здивува́ння (здиво́вання),
у знач. присл.
– цілком несподівано для кого-небудь
.На моє здивовання, козак Корсун сидів у холодку й чекав
(Ю. Яновський)
;Василь раптом і на здивування всіх захворів
(С. Скляренко)
;На превелике моє здивування, діти нічого не хочуть брати з моїх рук
(П. Колесник)
;На здивування всіх .. Олекса Петрович з десяти пострілів не зробив жодного промаху
(О. Сизоненко)
.