БЕ́ЗЛІЧ
, і, ж.
Дуже велика, незліченна кількість кого-, чого-небудь
. Той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерті та безліч гріхів покриває!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць
(І. Нечуй-Левицький)
;Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії
(Леся Українка)
;Ця думка знову до неї вернулась .. – така собі байдужа думка, одна з безлічі, що крутяться й зникають у голові
(В. Підмогильний)
;Крізь відчинені вікна струмував мішаний різкий дух безлічі його улюблених квітів
(Л. Смілянський)
;Розумію, що в глибинах людської свідомості і підсвідомості приховано безліч таємниць
(О. Бердник)
;Вчительське серце вміщує радості і болі сотень дітей та батьків і безліч буденних справ
(із журн.)
.