СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
БЕЗКРА́ЇЙ
, я, є.
1
.
Який не має видимих меж; безмежний, безконечний
.
Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом
(Т. Шевченко)
;
А за Дніпром очі тонуть в безкраїй далечі
(І. Нечуй-Левицький)
;
Широка й безкрая долина зачорніла поміж пологими горами
(М. Коцюбинський)
;
Широку долину заповнювала безкрая вода
(Ю. Яновський)
;
Потім потяглися підводи, безкраї валки обабіч
(І. Багряний)
;
Вітчизна вся безкрая Підводиться, зростає, розцвітає
(П. Дорошко)
;
Прослалася дорога – вся в снігах, і простори – горбаті і безкраї
(В. Стус)
;
// 
Нічим не обмежений
.
Наче сп'янілий від нових безкраїх можливостей, Вася хотів швидше усе побачити
(О. Гончар)
.
2
.
перен.
Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття)
.
Мені те кохання безкрає Розшарпало серце давно
(Леся Українка)
;
Як передать журбу безкраю, що закувала серце в лід!
(В. Сосюра)
;
Спасибі народу за щастя безкрає, За радість учитись, трудитись і жить!..
(В. Бичко)
.