БЕЗІМЕ́ННИЙ
, а, е.
Який не має імені, назви, ніяк не названий
. – Нехай би краще я розточився на безіменні атоми і розійшовся межи “людським порохом”
(Леся Українка)
;Молода мати лежала в ліжку, але почувала себе дуже добре, а маленький синок, поки що безіменний, .. спав спокійно у візочку
(О. Маковей)
;Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки
(З. Тулуб)
;Минувши яр, що відділяв славетну гору від безіменної, та хутірець, спинився
[Тарас]
(Василь Шевчук)
;//
Ім'я якого невідоме
.Безіменним героям Опору стоять пам'ятники у Франції, і не можна не схилити чола перед ними
(М. Рильський)
;Чи не почесніше бути невідомим, безіменним партизаном і помагати ставити націю на ноги, ніж бути геніальним полководцем, який веде свою армію світовими дорогами для того, щоб занапастити націю?
(У. Самчук)
;Слід відзначити і величезну працю багатьох нерідко безіменних ентузіастів, які збирали й досліджували скарби національної культури
(з наук.-попул. літ.)
;//
Авторство якого невідоме; анонімний
.Безіменні твори
.