БЕЗЗУ́БИЙ
, а, е.
1
. Який не має всіх або багатьох зубів
. Вийшла бабище старая.., ряба, беззуба, коса
(І. Котляревський)
;Знахарка дивилася їй вслід і невідомо чому посміхалася беззубим ротом
(А. Шиян)
;Синій кит належить до беззубих китів
(з навч. літ.)
;//
Який не має всіх або багатьох зубців
.Од його руху підскочив на лутці жінчин беззубий гребінь
(М. Коцюбинський)
.2
. перен.
Позбавлений різкості, гостроти, занадто м'який
. Яка убога, беззуба і невинахідлива наша пропаганда
(О. Довженко)
;Журнал у нас сірий, нецікавий, нудний! .. Критика беззуба, тривіальна
(О. Бердник)
;Більшість матеріалів газет беззубі, як у застійний період
(з газ.)
;//
Який не може за себе постояти; слабовільний, не енергійний
.Молодих інколи дратує критика із старечих вуст, яка їм здається раз у раз просто тільки безсилим чи беззубим бурчанням
(М. Рильський)
;О, скільки на землі беззубих, бояться сонця і води!..
(П. Тичина)
.