ЗАОХО́ЧУВАННЯ

, я, с.

Дія за знач. заохо́чувати.

Колом обступили танцюристів глядачі, лунають вигуки, заохочування, похвали

(Л. Старицька-Черняхівська)

;

У трирічної дитини брак емоційної підтримки, любові й заохочування з боку батьків призводить до загострення потреби у визнанні, до прагнення привернути до себе увагу

(з навч. літ.)

;

У контракті передбачено не тільки поточне матеріальне винагородження за визначені роботи, а й заохочування за підсумками року

(з газ.)