ЗАОХО́ТЛИВИЙ

, а, е, розм.

Те саме, що заохо́чувальний.

– Бери коня! – Ярослав ще вагався. Кинувся б назад, у січу, але звідти не долинало нічого заохотливого

(П. Загребельний)

;

Солдат кінчив свою балаканину і під співчутливий і заохотливий гамір зліз із воза

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Нестримний заохотливий сміх стрясає кімнату, коли він слухає веселі пригоди льотчиків

(А. Трипільський)