ЗАОРА́ТИ

див.

зао́рювати

ЗАО́РЮВАТИ

, юю, юєш, недок., ЗАОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док.

що.

Обробляти землю орючи; зорювати

Цими рисаками дід Євмен першим і заорював поле

(М. Стельмах)

;

Гетьман хотів зробити з України хліборобський продуктивний край. Отож треба було чим більше викорчувати ліс, заорати землю, забирати степ

(А. Чайковський)

;

Вигін заорали, вирівняли бульдозером, добре розпушили землю

(Я. Гримайло)

;

Орючи, привласнювати, захоплювати частину чиєї-небудь землі

Зайвої землі лежало неозорно перед тобою й за тобою... Приходь, заори, скільки хоч – ніхто тобі й слова не скаже

(Панас Мирний)

;

– Вчора, кажуть, землі барона Клейнберга мужики заорали. Вийшли з плугами на поле цілим селом і прогнали баронових орачів

(М. Коцюбинський)

;

Він заорав добрий шмат цілини і вважався найсправнішим хазяїном у всій Малій Українці

(І. Білик)

;

Орючи, знищувати що-небудь

Мошко й Іцько не мають свого пасовиська, .. їх часто звідкільсь виганяють .. Мошко кожного разу питає те саме: – Чи твої тато нас не будуть бити? – А Володько завжди те саме відповідає: – Паси, паси! Ми і так скоро будемо це заорювати...

(У. Самчук)

;

– Ой не буду розцвітати, Бо нема для кого, – Заорали доріженьку До лугу старого

(Л. Глібов)

;

Робити запобіжну смугу або запобіжне коло (навкруги чогось), прооравши одну або кілька борозен

[

Єлисей

Великий шлях, котрий іде межи моєю і сусідською землею, з города на Блигадирову, я з свого боку заорав

(М. Кропивницький)

рідко.

Починати орати

В той день ідуть заорювати

(Сл. Б. Грінченка)

що.

Орючи, покривати землею (добрива, трави, бур'яни і т. ін.); приорювати

Гірчиця лікує ґрунт: він стає м'яким і пухким. Для цього з осені густо сіють гірчицю, а навесні її заорюють

(із журн.)

;

У нашу виснажену землю необхідно вносити на одну сотку не менше двох тонн перепрілого гною. Значить, двадцять тонн гною можна розкидати по городу площею десять соток і заорати

(з газ.)

◇

(1)

Заора́ти (зари́ти, запоро́ти) но́сом (рідко зуба́ми) [зе́млю, у зе́млю]

–

сильно, з розгону упасти обличчям куди-небудь, у щось

– Стій! ні з місця! – крикнув той

[панич]

і шпорнув

[шпурнув]

першого з рундука так, що аж той зубами заорав

(Панас Мирний)

;

Так осліп, нещасний

[Михайлик],

від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів і так заорав туди носом, аж кров пішла

(О. Ільченко)

;

Шарко прудко подався вперед, а Василькові крамарчук підставив ніжку, і він заорав носом у землю

(П. Панч)

;

Все ж таки він якось примудрився не заорати носом у поміст, за щось там ухопився, збалансував, не впав

(П. Загребельний)

;

Хлопці зістрибнули на землю. Причому Марусик не втримався на ногах і впав, заривши носом у пісок

(В. Нестайко)

;

Бах! Староста Зеленої Гути так і заорав носом землю, смикнувся і затих, скарлючений

(В. Чемерис)

;

Я прожогом кинувся наниз, ледь не запоровши носом, пригальмував долонями

(Любко Дереш)