СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗАБАГА́ТО
, присл.
Більше, ніж звичайно або потрібно; надто багато
.
Мучиться качка, як ухопить чого сухого забагато та й не здужає проглинути
(Л. Мартович)
;
Вони
[люди]
тобi чимось прислужаться, а тодi їм починає здаватися, що забагато тобi добра вчинили, i заходяться цькувати
(Р. Андріяшик)
;
// 
у знач. пред.
[
Руфін
:]
Так, так... спокійно може спати цезар, бо забагато було тих Брутів, щоб вірити в їх силу...
(Леся Українка)
;
Він не раз уже їм оповідав про вітер, але дітям ніколи не було забагато
(А. Крушельницький)
;
– Будемо нести поперемінно, одній тут забагато!
(М. Чабанівський)
;
Мар'ян кидає їм болем і гнівом налиті слова: – Можна людину кривдити день, місяць, рік, але ж не вік, бо то вже забагато
(М. Стельмах)
.