ЗАБАВЛЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., ЗАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. заба́влять; док.
1
. кого, що.
Розважати, веселити кого-небудь розмовами, витівками і т. ін
. Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами
(І. Нечуй-Левицький)
;Дядя Андрон, що колись, як дівчина була ще маленькою, приїздив у Кураївку збадьорений, забавляв Інну різними жартами
(О. Гончар)
;Щоб як-небудь знову забавити гостей, Магера почав усіх жінок частувати своєю табакою
(О. Маковей)
;//
Давати розвагу, втіху
.Коли та дурниця забавляє нас, тішить, то чом же й не потішитись нею?
(Панас Мирний)
;Всю компанію безмірно забавило це оповідання
(І. Франко)
.2
. кого.
Заспокоювати, втихомирювати дитину
. Чи на полі під копою Сина забавляє
[Катруся],
Чи в діброві з-під колоди Вовка виглядає?(Т. Шевченко)
;Він малював портрети маленьких діток Ганни, а вона сиділа поряд з ним і забавляла їх, щоб вони були спокійні
(О. Іваненко)
;Сяк-так зумів він забавити дитину, але як не силкувався – не можна було довідатися від неї, чиє воно
(О. Кониський)
;Матері ніяк не могли їх
[дітей]
ні приспати, ні забавити(А. Головко)
.3
. діал.
Затримуватися
. Князь недовго забавляв у місті
(І. Франко)
;Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних
(Леся Українка)
.