СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗАБА́ВИТИ
ЗАБАВЛЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., ЗАБА́ВИТИ, влю, виш; мн. заба́влять; док.
1
.
кого, що.
Розважати, веселити кого-небудь розмовами, витівками і т. ін
.
Дівчат він забавляв своїми вигадками та жартами
(І. Нечуй-Левицький)
;
Дядя Андрон, що колись, як дівчина була ще маленькою, приїздив у Кураївку збадьорений, забавляв Інну різними жартами
(О. Гончар)
;
Щоб як-небудь знову забавити гостей, Магера почав усіх жінок частувати своєю табакою
(О. Маковей)
;
// 
Давати розвагу, втіху
.
Коли та дурниця забавляє нас, тішить, то чом же й не потішитись нею?
(Панас Мирний)
;
Всю компанію безмірно забавило це оповідання
(І. Франко)
.
2
.
кого.
Заспокоювати, втихомирювати дитину
.
Чи на полі під копою Сина забавляє
[Катруся],
Чи в діброві з-під колоди Вовка виглядає?
(Т. Шевченко)
;
Він малював портрети маленьких діток Ганни, а вона сиділа поряд з ним і забавляла їх, щоб вони були спокійні
(О. Іваненко)
;
Сяк-так зумів він забавити дитину, але як не силкувався – не можна було довідатися від неї, чиє воно
(О. Кониський)
;
Матері ніяк не могли їх
[дітей]
ні приспати, ні забавити
(А. Головко)
.
3
.
діал.
Затримуватися
.
Князь недовго забавляв у місті
(І. Франко)
;
Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних
(Леся Українка)
.