СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗАБА́ВА
, и, ж.
1
.
Заняття з метою розважитися, повеселитися; розвага, гра
.
З нею ввійшов у клас молодий пан інспектор, який мав навчити нас нових забав
(М. Томчаній)
;
Раптом Катя затіяла нову забаву. – Ану давайте наввипередки!
(О. Гуреїв)
;
Проводи русалок, якщо вони ще десь відбуваються, є ніщо інше, як гарна і весела забава дівчат
(О. Воропай)
;
Відомо ж бо, що шахи – королівська... забава
(Ю. Андрухович)
.
2
.
Те, що розважає, втішає
.
У його
[нього]
своя іграшка, своя забава, – ця хитра червона комашина хоч би усиками моргнула, ніжкою повела, – хоч убий!
(Панас Мирний)
;
[
Анна
:]
І чим була б я вам, якби погналась тепер із вами в світ? Запевне тільки забавою на час короткий
(Леся Українка)
;
Санчата в сінцях, плетена колиска – П'ятьох синів забава і спочин
(А. Малишко)
;
– Ну й вибрали ж собі забаву, краще б уже автомат чи гвинтівку
(Є. Доломан)
.
3
.
розм.
Зібрання, на якому розважаються, веселяться
.
На веранді, в домі пана Левицького, іде гучна забава .. Півчі співають, музики грають. Паничі з панночками у саду бродять
(з переказу)
;
Недаремно намагавсь я розважити себе в гостях на забаві
(М. Коцюбинський)
;
На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день?
(С. Чорнобривець)
;
З якої нагоди була забава? Де решта народу?
(Ю. Винничук)
.