СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗААРКА́НЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ЗААРКА́НИТИ, ню, ниш, док.
1
.
кого, що.
Ловити арканом; накидати аркан на шию; арканити
.
Решта п'ять
[коней]
були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити. Довелося здалека їх заарканювати
(З. Тулуб)
;
Гицель спритно заарканював необачних сірків та бровків, котрі бігали міськими вулицями
(Б. Антоненко-Давидович)
;
* Образно.
Обеззброїти бомбу вдалося швидше, аніж сподівалися, і він почав її заарканювати мотуззям
(М. Стельмах)
;
Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш їй одній тропою
(В. Бабляк)
.
2
.
кого, перен., розм.
Підловлювати, спокушати, змушувати кого-небудь робити що-небудь
.
– Не встигнеш глянути, а він
[пан]
тебе заарканить, у ревізький реєстр впише – і станеш ти кріпаком
(Б. Левін)
;
Популярною книгою став роман-дослідження жінки-психоаналітика про те, як заарканити затятого холостяка
(із журн.)
.