ЗААРКА́НЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ЗААРКА́НИТИ, ню, ниш, док.
1
. кого, що.
Ловити арканом; накидати аркан на шию; арканити
. Решта п'ять
[коней]
були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити. Довелося здалека їх заарканювати(З. Тулуб)
;Гицель спритно заарканював необачних сірків та бровків, котрі бігали міськими вулицями
(Б. Антоненко-Давидович)
; * Образно.
Обеззброїти бомбу вдалося швидше, аніж сподівалися, і він почав її заарканювати мотуззям
(М. Стельмах)
;Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш їй одній тропою
(В. Бабляк)
.2
. кого, перен., розм.
Підловлювати, спокушати, змушувати кого-небудь робити що-небудь
. – Не встигнеш глянути, а він
[пан]
тебе заарканить, у ревізький реєстр впише – і станеш ти кріпаком(Б. Левін)
;Популярною книгою став роман-дослідження жінки-психоаналітика про те, як заарканити затятого холостяка
(із журн.)
.