, для уникнення збігу важких для вимови приголосних – ЗІ (розм. ЗО) та ІЗ, прийм., з род., знах. і оруд. в. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають:

Просторові відношення

з род. в.

Уживається при вказуванні на предмет, середовище, зсередини яких відбувається дія, рух або що-небудь виймається, добувається і т. ін

– Ти обідав, Василю? – спитала Галя, витягаючи страву з печі

(Панас Мирний)

;

Зі школи на майдан вивалила дітвора

(А. Головко)

;

Коли ж я випірнув з води, в лице так свіжо вітер віяв...

(В. Сосюра)

;

З розірваної артерії свиснула кров

(Григорій Тютюнник)

;

До його слуху долинув із землянки ледве чутний стогін

(В. Малик)

;

Сів

[юнак]

на камінь, вийняв з кишені чорний овальний предмет

(О. Бердник)

;

Ворон лише потерпав за Марію, що сьогодні і на мент не виходила з хати

(В. Дрозд)

з род. в.

Уживається при вказуванні на місце, предмет та ін., з поверхні яких або від яких хто-, що-небудь відокремлюється, відходить і т. ін

А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле

(з народної пісні)

;

Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень ґлей

(В. Сосюра)

;

Падає з голови залізна каска

(О. Довженко)

;

Сержант випустив повід цяцькованої вуздечки і неохоче сплигнув з коня

(О. Гончар)

;

Вказує на посаду, заняття і т. ін., від яких хто-небудь звільняється

Начальника незабаром зняли з посади, і в'язні не встигли навіть запам'ятати його прізвище

(Б. Антоненко-Давидович)

;

– Пане Морфін, ви звільнені з посади інспектора

(О. Довженко)

;

Я найнявся тимчасово, щоб утекти з посади складача дивізійної друкарні

(О. Шугай)

з род. в.

Уживається при вказуванні на місце, простір, напрям і т. ін., в якому хто-, що-небудь перебуває, щось відбувається або звідки спрямовані дія, рух

Сонце гріє, вітер віє З поля на долину

(Т. Шевченко)

;

З лівого боку, на самій сцені великий портал храму Артеміди

(Леся Українка)

;

Із заходу насувають темно-сині хмари

(П. Колесник)

;

Там вони мусять перевалити цей кряж і зайти ворогові з тилу

(О. Гончар)

;

Уживається при вказуванні на сферу діяльності, заняття і т. ін., з яких ідуть, повертаються

У понеділок зумисне вибігла Настя назустріч Гнатові, як він вертався з роботи

(М. Коцюбинський)

;

Ми вертали з полювання. Наш віз загублено по полю гуркотів

(М. Рильський)

;

Монотонно гурчали десь мотори – чи то біля майстерні механіки їх перевіряли, чи з оранки трактори поверталися

(Ю. Збанацький)

;

Уживається при вказуванні на місце перебування особи чи предмета, що виконує якусь дію, або на місце, з якого спостерігається, сприймається що-небудь

І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав

(Т. Шевченко)

;

Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку

(М. Коцюбинський)

;

У неї очі сині-сині – Такі Карпати з далини

(Д. Павличко)

;

У сполуч. з прийм.

на

до

уживається при вказуванні на місце, предмет, від якого повторюється дія

Проте вона все слідкувала очима, як татко ходив з кутка в куток по кімнаті

(Леся Українка)

;

Юннати розгублено переминалися з ноги на ногу, не знаючи, що й казати

(Ю. Мокрієв)

;

Осколки пішли з рук до рук

(О. Гончар)

;

У сполуч. з прийм.

до

уживається при вказуванні на межу поширення дії, стану або властивості

Вже вечір темною габою накрив всю землю з краю в край

(В. Сосюра)

;

Заболочений, оброшений з голови до ніг, він, зрештою, виходить на твердий берег

(М. Стельмах)

;

Сотники й десятні воєводи ходили з двору в двір, не минаючи жодного кутка й вулички, набираючи ратників із возами

(І. Білик)

;

У сполуч. зі сл.

погляд

точка зору

і т. ін. уживається при вказуванні на предмет, зміст, спрямованість чиїх-небудь думок, оцінок і т. ін

“Біла Пустеля” майже безфабульна річ – з погляду критика тридцятих років

(Ю. Яновський)

;

В природі багато ще загадкового .. з точки зору сучасних наук

(О. Гончар)

;

З погляду поступу наукового Дмитро Іванович не був середньою людиною

(Ю. Мушкетик)

з род. в.

Уживається при вказуванні на місце наявності певної ознаки, властивості в особи, предмета

З себе була

[пані]

висока, огрядна, говірки скорої, гучної

(Марко Вовчок)

;

Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з'являється з-за берези

(Леся Українка)

;

Друже мій, ще не знаю, який ти з лиця і на ім'я

(М. Рильський)

з оруд. в., також зі сл.

поруч, поряд

Уживається при вказуванні на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь із кимось, чимось

Маруся поруч зі мною сидить і слухає

(Марко Вовчок)

;

– Це ти, Шовкун? – озвався якийсь вершник у темряві, порівнявшись із ним

(О. Гончар)

Часові відношення

з род. в.

Уживається при вказуванні на час, період, що є вихідним моментом у розвитку, поширенні якоїсь дії, стану

Із самого малку були

[Мурко й Бурко]

великі приятелі

(І. Франко)

;

З шостого року Оля почала допомагати матері

(І. Сенченко)

;

Я – українець.., з колиски Я мову взяв, що за селом Шуміла житнім колоском

(І. Нехода)

;

Зустрів

[сталевар]

із війни знайомих

(Я. Шпорта)

;

Аріон ще з дитинства був поганим рабом: з-під батога лазив рвати хазяйські оливки

(І. Білик)

;

У поєднанні з прийм.

до

вживається при вказуванні на межі тривання якоїсь дії, стану

Високая тополенько, Зеленій, шуми! Цвіти, цвіти, барвіночку, З весни до зими!

(Л. Глібов)

;

Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди

(А. Головко)

;

Одні квіти відцвітають, а інші починають цвісти, і буяють вони в неї з ранньої весни до пізньої осені

(Валерій Шевчук)

;

У поєднанні з прийм.

на

вживається при вказуванні на проміжок часу між днями, датами

На Попівщині не було весело, ніч з вівторка на середу була тривожна, сподівались атаки

(У. Самчук)

;

Уночі з четверга на п'ятницю над Потсдамом знову прокотилася дощова колісниця

(О. Шугай)

;

– Отаким, старий, ти мені подобаєшся... в гуморі. – Ну, ще б пак! Завтра ж я народився. Власне, в ніч з 20 на 21 жовтня 1935 року

(Б. Олійник)

;

У поєднанні з прийм.

на

в складі стійких словосполучень уживається при вказуванні на не точно визначений, хоч і близький час виконання або настання чого-небудь

Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягає з дня на день з своїм приїздом

(М. Коцюбинський)

;

Він тане, як віск, з дня на день, з години на годину

(І. Багряний)

;

З хвилини на хвилину ми чекали динамівського гола у відповідь, потім другого, третього

(Ю. Андрухович)

;

У поєднанні з прийм. в (у) в складі стійких словосполучень уживається при вказуванні на неперервність, повторюваність якої-небудь дії

Під турецьким мостом день у день, з року в рік клекотить брама водоспаду

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Запах землі забивав йому дихання, і скрипів він зубами, чуючи, що розтирають ті зуби пісок, – тяглося так з дня у день

(Валерій Шевчук)

;

З року в рік наш глядач стає все більш глибоким знавцем акторського мистецтва

(з наук.-попул. літ.)

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на супровідну дію, одночасність різних дій

По неспокійній ночі Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги

(М. Коцюбинський)

;

Щойно він переступив поріг, зголоднілі за дві доби діти накинулися на нього зі словами: “Бек, бек!”

(І. Білик)

;

Я виходила з дому при зорях і приходила назад зі

[із]

зорями

(Віра Вовк)

;

Уживається при вказуванні на подію, явище, після яких відразу щось відбувається

З її приїздом якось повеселіла хата

(Леся Українка)

;

З приходом Андрія вчителів у Санька збільшилося

(І. Багряний)

;

З відльотом табуна гусак відчув, як ніч раптом поважчала і стала тиснути своєю мокрою темінню на гніздо

(М. Вінграновський)

;

З відходом гарвардянки

[жінки-професора з Гарварду]

він зробився .. схожий радше на самотнього вразливого хлопчика

(О. Забужко)

;

Уживається при вказуванні на період або ряд послідовних моментів, із настанням яких розгортається яка-небудь дія

Наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом од шумовиння і стане прозорою і міцною

(М. Коцюбинський)

;

Вода з кожним днем прибувала

(Т. Масенко)

;

Це страшне почуття

[спрага]

всесильне, наростає з кожною годиною і доводить до божевілля

(В. Малик)

;

Розвиднялося з кожною секундою

(Р. Андріяшик)

Причинові відношення

з род. в.

Уживається при вказуванні на причину дії або стану

З жарту і біда часом буває

(Номис)

;

Пішов кобзар по улиці – З журби як заграє!

(Т. Шевченко)

;

За ненькою й батько помер з нудьги та з жалю за вірним подружжям

(Марко Вовчок)

;

Павка з люті аж поблід

(В. Сосюра)

;

Щоразу вона ледве стримувалась, щоб не пирснути зо сміху

(В. Владко)

;

Так трапилося, що не з кохання, а з жалості одружився

[Свирид]

на молодій удовиці

(М. Стельмах)

з род. в.

Уживається при вказуванні на підставу якої-небудь дії або стану

З усього видко було: з важких рухів, з похмурих поглядів спідлоба, з крутої лайки, що не пусте на думці в ліщинівців

(А. Головко)

;

Ще зоддалік впізнав

[Хома]

Антоновича із .. глухого покректування

(О. Гончар)

;

– Судячи з вашої мови, і не скажеш, ніби ви давно з дому

(О. Шугай)

;

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на подію, з нагоди якої вітають, бажають і т. ін.

– Здорова, Галю! – Здорова, сестро! З неділею!

(Панас Мирний)

;

Сивий, старий робітник .. вітав дітей зі святом

(А. Головко)

;

Голова райради приїхав привітати з ювілеєм їхнього славного земляка

(Ю. Покальчук)

;

Вона знову згадала про Богдана – нарешті додзвонилася! Вчора так і не змогла, хоча хотіла привітати з днем народження

(І. Роздобудько)

Обставинні відношення способу дії

з род. і оруд. в.

Уживається на означення способу виконання дії

Тут щось з розгону в воду бух

(Л. Глібов)

;

– Чи ти оглухла? – і мачушина рука з усієї сили б'є її

(Б. Грінченко)

;

Волосся

[у Марції]

зачесане з мистецькою простотою

(Леся Українка)

;

Ми кожний камінь брали з бою

(В. Сосюра)

;

– Поїдьте в Ковалівку і все самі побачите, а не з других очей...

(В. Кучер)

;

– А тепер вчися, Тимофію, і грамоті, і говорити! – з розмаху ляснув його по плечі немолодий коваль Кирило Іванишин

(М. Стельмах)

;

Уживається при вказуванні на обставину, достатню для здійснення чого-небудь (зазвичай із кількісною вказівкою)

– З першого погляду закохався я у тебе, мов шалений

(А. Кащенко)

;

До виступу свого він ставився якнайуважніше. Бо – зуміє зацікавити з першого разу, тоді вже – півділа

(А. Головко)

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на супровідні дію, стан, почуття

Не хотіла брата турбувати; знов до неї

[братової]

з ласкавою мовою підійду

(Марко Вовчок)

;

З ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить

(М. Рильський)

;

Мотор запрацював. Зі страшним ревом “яструбок” свічкою пішов у небо

(Ю. Яновський)

;

Навшпиньки підходить секретар до вікна. Дивиться з острахом. Тиша

(О. Довженко)

;

Бійці з прихованою радістю чекали, доки фельдшерка зайде в їхні підземелля

(О. Гончар)

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на предмет як показник повноти охоплення дією кого-, чого-небудь

Спати лігши, вкрився

[Артем]

рядном з головою

(А. Головко)

;

Він з головою пірне в науку, він угамує свої почуття... і взагалі він більше не звертатиме ніякісінької уваги на глумливі зауваження

(В. Владко)

;

Житце ріденьке, низеньке .. Але і його не бере коса. Вириває з корінням, кошлає в покосі

(Ю. Мушкетик)

Відношення мети

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на мету дії

Догадувалася

[Параскіца],

хто приходив до неї з візитом

(М. Коцюбинський)

;

[

Хуса

Я вмить пошлю до пані скорохода з відповіддю

(Леся Українка)

;

Спорядив

[Гюргій]

посольство до ромейського імператора з запевненням миру, а заодно й з проханням прислати вмілих .. будівничих

(П. Загребельний)

Кількісні відношення

з род. в.

Уживається при вказуванні на кількість осіб, предметів, із яких складається щось ціле

Він

[виселок]

складався всього-на-всього з трьох халупок

(М. Коцюбинський)

;

Родина з семи чоловік

з род. в., заст.

Уживається при вказуванні на залежність розміру оплати натурою від кількості вироблених одиниць продукції

Сіножать далеко – аж на панському

[полі]

. Косили з копиці

(І. Микитенко)

;

– Хай тільки хліба вистигають, а вийде чи не вийде до жнив закон

[про розподіл землі],

однаково самі все пожнуть. Минулося з снопа восьмого чи десятого

(А. Головко)

із знах. в.

Уживається при вказуванні на приблизний підрахунок, приблизну міру чого-небудь

Ішли, і як би не збрехати, Трохи не з пару добрих гін

(І. Котляревський)

;

Кіп із вісім заробила

[Ганна]

Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах

[печерах]

У Йвана святого

(Т. Шевченко)

;

Остап ішов уже з годину

(М. Коцюбинський)

;

Поспитавши разів зо три “хто” й “чого треба”, Хорбутиха впустила мене до хати

(І. Муратов)

із знах. в.

У сполуч. із сл.

доволі

досить

годі

вистачить

і т. ін. уживається при вказуванні на особу, якій вистачає, достатньо чого-небудь або яка не бажає, аби щось тривало

[

Руфін

Доволі з мене, що тепер я бачу

(Леся Українка)

;

Досить, хлопче, з нас і простого мірту

[мирту]:

Міртовий

[миртовий]

вінок тобі личить, слуго

(М. Зеров)

;

Павло знеможено зронив голову на стіл. Годі з нього, годі. Навіщо потрібний начальник відділу, думка якого ані шеляга не варта?

(М. Дашкієв)

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на додаткову кількість чого-небудь

Може, нам не вистачає джерел сировини або ринків збуту наших товарів? Ні, все це є у нас з лишком

(П. Тичина)

;

Заробив Яшко три пуди з фунтами: жита, ячменю, проса

(А. Головко)

;

Я виїхав за кордон, де й пробув близько чотирьох з половиною місяців

(О. Довженко)

Об'єктні відношення

з род. і оруд. в.

Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., на які спрямовується, поширюється дія, яких що-небудь стосується

Отаке-то горе Із сотником оце сталось

(Т. Шевченко)

;

Розсердився Охрім, що з його так глузують...

(Л. Глібов)

;

Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: Шалений! Що зробив ти із своїм життям?

(М. Рильський)

;

Полковник змушений присунути до себе браунінг, який лежить на столі .. Присунув, не спускаючи очей з солдата

(О. Довженко)

;

– Бери, Мироне, гостинець. Знаю, сутужно в тебе з хлібом

(М. Стельмах)

з род. в.

Уживається при вказуванні на предмет, матеріал і т. ін., з якого щось роблять, виготовляють або що-небудь зроблено, виготовлено

Зараз стояла

[Катря]

мовчазна й нерухома, як з каменю вирізьблена

(А. Головко)

;

Підняла

[Анюта]

з верблюжої вовни ковдру так, що утворилася щілина

(Григорій Тютюнник)

;

П'ють

[люди]

з великих піал чудовий напій з маринованих черешень

(О. Гончар)

з род. в.

Уживається при вказуванні на особу, предмет, ознаку, які зазнають змін, перетворень

Така гарна молодиця з Гафійки

(М. Коцюбинський)

;

Неначе у поета, палав твій зір... Ти весь сіяв, з маленького ставав великим

(В. Сосюра)

;

День з ясного зробився понурий

(В. Гжицький)

з род. в.

Уживається при вказуванні на предмет, за допомогою якого відбувається певна дія

Із лука мітко в ціль стріляла

[Камилла]

(І. Котляревський)

;

Біля нього проїхав візок. Візник тріснув цупко з батога

(А. Крушельницький)

;

Це ж по вас ударило з гармати, полоснуло гулом і огнем...

(В. Сосюра)

;

Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст

(О. Гончар)

з род. в.

Уживається при вказуванні на загал, сукупність осіб, предметів, звідки виділяється хто-, що-небудь, якась частина і т. ін. (за значенням відповідає прийм.

серед

)

Один з Троянської громади, Насупившися, все мовчав

(І. Котляревський)

;

[

Мохаммед

(глянув на Айшу):

]

Найкраща ти з усіх жінок на світі

(Леся Українка)

;

Брянський і Черниш попросили командира батальйону дозволу проскочити до кузні в якесь з околишніх гірських селищ

(О. Гончар)

з род. в.

Уживається при вказуванні на стан, який порушується, переривається і т. ін

Лев і стрибав, по траві качався, І у кущі ховався, І з сили вибивсь, аж упрів

(Л. Глібов)

;

Несеться сумний голос трембіти і будить зі сну полонину

(М. Коцюбинський)

;

Те повідомлення кого завгодно могло вивести з рівноваги

(В. Кучер)

;

Уживається при вказуванні на становище, обставини (звичайно скрутні), з яких кому-небудь допомагають вийти або хтось виходить сам

Сам товариш виручив його з біди

(Панас Мирний)

;

З трійок Павлуша не вилазив

(А. Головко)

;

У сполуч. з прийм.

уживається при вказуванні на перехід особи з одного стану в інший

Отак, з холоду в жар і кидало Павла весь час, поки він одягавсь

(А. Головко)

з род. в.

Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., від яких починається або починають що-небудь

Так багато повинен одповідати Вам, що не знаю, з чого почати

(М. Коцюбинський)

;

Любов до землі почалася з цього крихітного острівка

(М. Стельмах)

;

– Сержант Коломієць! – покликав Сагайда полкового зв'язківця, якого знав ще з Дінця

(О. Гончар)

з род. в.

Уживається при вказуванні на особу, предмет, які є зразком для відтворення, наслідування і т. ін

Пом'ялася

[Докія Петрівна]

трохи, а далі й виклала одразу. Мовляв, хоче оце брат Сава малювати з неї

(А. Головко)

з род. в.

Уживається при вказуванні на що-небудь як на джерело матеріальних ресурсів

Цивадіс не брав кайла до рук, тинявся від одного вогнища до другого, відбирав у кого які були продукти і з того жив

(Григорій Тютюнник)

;

– То тільки пани догадалися брати в ланцюги людей і поля, а ми будемо легше міряти, щоб не зобиджати землі. З неї живемо, виходить, жива вона

(М. Стельмах)

;

– Мати в нього зовсім стара. Одна. Вона жила з його атестата

(О. Гончар)

з род. в.

Уживається при вказуванні на галузь знань, дисципліну, до якої хто-, що-небудь має певний стосунок

– Не скажете, як мій пуцьверінок

[пуцьвірінок]

вчиться? – Нічого, Амбросію Пилиповичу, тільки з арифметики трохи відстає

(М. Стельмах)

;

Диктант з української мови

;

Уживається при вказуванні на групу понять із якої-небудь галузі, сфери

Треба започаткувати систематичне проведення в Україні наукових форумів з проблем фізичної економії

(М. Руденко)

;

Конференція з питань слов'янської філології

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на особу, яка вступає з іншою у певні стосунки, взаємини або виявляє якесь ставлення до неї

Оженивсь він із Оксаною

(Марко Вовчок)

;

[

Орест

Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу

(Леся Українка)

;

Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна

(А. Головко)

;

Через цю шапку .. у Сагайди завжди виникали конфлікти з полковим начальством

(О. Гончар)

;

Уживається при вказуванні на особу, предмет, які взаємодіють між собою

Вони собі пішли в хату З батьком розмовляти

(Т. Шевченко)

;

Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду

(М. Рильський)

;

А ми ж не раз із ним ходили по кислиці

(В. Сосюра)

;

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок

(М. Стельмах)

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на предмет, наявний у кого-небудь під час якоїсь дії, руху і т. ін

Плугатарі з плугами йдуть

(Т. Шевченко)

;

На тлі вечірнього неба пропливають чотири жінки з кошиками на голові

(М. Коцюбинський)

;

Він пильно .. оглянув Черниша, який стояв біля порога виструнчившись, із своїм запиленим ранцем за плечима

(О. Гончар)

з оруд. в.

Уживається у сполуч. зі словами, які виражають прохання, питання і т. ін., спрямовані до кого-небудь

Він звернувся до парубків з проханням доглянути його коні

(М. Коцюбинський)

;

Зараз, керуючи вогнем своєї роти, Брянський весь час стежить і за вогнем інших .. батарей, звертаючись щоразу до Шовкуна із своїми спостереженнями

(О. Гончар)

з оруд. в.

У сполуч. з прикм.

спільний

згодний

солідарний

і т. ін. уживається при вказуванні на особу, предмет, стосовно яких виявляється подібність або спільність в чому-небудь

Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову!

(М. Коцюбинський)

;

– Ти згодна з тим, як мене оцiнила пiдла преса? I це ти, Мерi, яка так ранiше розумiла мене?

(О. Бердник)

;

– Я раків не їм. Ми з Кіті їстимемо банани. – У цьому ти солідарна з Камілою

(В. Шкляр)

Означальні відношення

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на постійну зовнішню ознаку або на внутрішню властивість, характерну особливість кого-, чого-небудь

Чує Остап любії слова й пізнає козачку-дівчину з русою косою

(Марко Вовчок)

;

Він глянув на ставок і не пізнав його. Ні, то не ставок, то друге небо з місяцем, із зорями

(М. Коцюбинський)

;

Увіходить Йоганна, ще молода жінка, з слідами неабиякої вроди

(Леся Українка)

;

– Тобі потрібна жінка не абияка, а з освітою

(А. Головко)

;

Уживається при вказуванні на тимчасову або випадкову зовнішню ознаку особи, предмета

Стоїть з усмішкою сумною його дружина молода

(В. Сосюра)

;

Порожньо на подвір'ї, понуро стоять будівлі, а хата навіть із забитими віконницями

(А. Головко)

;

Стрижений боєць у шинелі з піднятим коміром уже приклав банку до рота

(О. Гончар)

з оруд. в.

Уживається при вказуванні на вміст якого-небудь предмета

Вона зготувала юшку з куркою

(Панас Мирний)

;

[

Любов

Достаньте мені мій альбом з фотографіями

(Леся Українка)

;

Вели коней, нав'ючених мінометами, боєприпасами, великими термосами з водою

(О. Гончар)

з род. в.

Уживається при вказуванні на місце, середовище походження і т. ін., з якими пов'язані особа або предмет

Дотанцював

[козак]

аж до брами, Крикнув: – Пугу! Пугу! Привітайте, святі ченці, Товариша з Лугу!

(Т. Шевченко)

;

Коли була бабуня молодою, уподобав її якийсь парубок, гончар .. Він із козаків

(С. Васильченко)

;

– Я сам – із Шевченків, тільки Іван

(Ю. Яновський)

;

Фельдшерка з санітарної роти робила йому перев'язку

(О. Гончар)

із знах. в.

Уживається при вказуванні на предмет, до якого прирівнюється за розміром інший предмет

Гайку, гайку, дай гриба й бабку, сироїжку з добру діжку

(Номис)

;

– За що мене

[рибку]

так доля зневажає? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам на глум, на сміх, Рот шпилькою неначе простромила!..

(П. Гулак-Артемовський)

;

Слідчий – кулак з довбню, голова з горіх

(І. Багряний)

;

Переді мною лежали маленькі кульки, завбільшки з кулак, схожі в напівтемній кімнаті на невеличкі гумові м'ячі

(Ю. Бедзик)