СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
З
2
, для уникнення збігу важких для вимови приголосних – ЗІ (розм. ЗО) та ІЗ, прийм., з род., знах. і оруд. в. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають:
Просторові відношення
1
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на предмет, середовище, зсередини яких відбувається дія, рух або що-небудь виймається, добувається і т. ін
.
– Ти обідав, Василю? – спитала Галя, витягаючи страву з печі
(Панас Мирний)
;
Зі школи на майдан вивалила дітвора
(А. Головко)
;
Коли ж я випірнув з води, в лице так свіжо вітер віяв...
(В. Сосюра)
;
З розірваної артерії свиснула кров
(Григорій Тютюнник)
;
До його слуху долинув із землянки ледве чутний стогін
(В. Малик)
;
Сів
[юнак]
на камінь, вийняв з кишені чорний овальний предмет
(О. Бердник)
;
Ворон лише потерпав за Марію, що сьогодні і на мент не виходила з хати
(В. Дрозд)
.
2
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на місце, предмет та ін., з поверхні яких або від яких хто-, що-небудь відокремлюється, відходить і т. ін
.
А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле
(з народної пісні)
;
Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень ґлей
(В. Сосюра)
;
Падає з голови залізна каска
(О. Довженко)
;
Сержант випустив повід цяцькованої вуздечки і неохоче сплигнув з коня
(О. Гончар)
;
// 
Вказує на посаду, заняття і т. ін., від яких хто-небудь звільняється
.
Начальника незабаром зняли з посади, і в'язні не встигли навіть запам'ятати його прізвище
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Пане Морфін, ви звільнені з посади інспектора
(О. Довженко)
;
Я найнявся тимчасово, щоб утекти з посади складача дивізійної друкарні
(О. Шугай)
.
3
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на місце, простір, напрям і т. ін., в якому хто-, що-небудь перебуває, щось відбувається або звідки спрямовані дія, рух
.
Сонце гріє, вітер віє З поля на долину
(Т. Шевченко)
;
З лівого боку, на самій сцені великий портал храму Артеміди
(Леся Українка)
;
Із заходу насувають темно-сині хмари
(П. Колесник)
;
Там вони мусять перевалити цей кряж і зайти ворогові з тилу
(О. Гончар)
;
// 
Уживається при вказуванні на сферу діяльності, заняття і т. ін., з яких ідуть, повертаються
.
У понеділок зумисне вибігла Настя назустріч Гнатові, як він вертався з роботи
(М. Коцюбинський)
;
Ми вертали з полювання. Наш віз загублено по полю гуркотів
(М. Рильський)
;
Монотонно гурчали десь мотори – чи то біля майстерні механіки їх перевіряли, чи з оранки трактори поверталися
(Ю. Збанацький)
;
// 
Уживається при вказуванні на місце перебування особи чи предмета, що виконує якусь дію, або на місце, з якого спостерігається, сприймається що-небудь
.
І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав
(Т. Шевченко)
;
Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку
(М. Коцюбинський)
;
У неї очі сині-сині – Такі Карпати з далини
(Д. Павличко)
;
// 
У сполуч. з прийм.
в
,
на
,
до
уживається при вказуванні на місце, предмет, від якого повторюється дія
.
Проте вона все слідкувала очима, як татко ходив з кутка в куток по кімнаті
(Леся Українка)
;
Юннати розгублено переминалися з ноги на ногу, не знаючи, що й казати
(Ю. Мокрієв)
;
Осколки пішли з рук до рук
(О. Гончар)
;
// 
У сполуч. з прийм.
до
,
в
уживається при вказуванні на межу поширення дії, стану або властивості
.
Вже вечір темною габою накрив всю землю з краю в край
(В. Сосюра)
;
Заболочений, оброшений з голови до ніг, він, зрештою, виходить на твердий берег
(М. Стельмах)
;
Сотники й десятні воєводи ходили з двору в двір, не минаючи жодного кутка й вулички, набираючи ратників із возами
(І. Білик)
;
// 
У сполуч. зі сл.
погляд
,
точка зору
і т. ін. уживається при вказуванні на предмет, зміст, спрямованість чиїх-небудь думок, оцінок і т. ін
.
“Біла Пустеля” майже безфабульна річ – з погляду критика тридцятих років
(Ю. Яновський)
;
В природі багато ще загадкового .. з точки зору сучасних наук
(О. Гончар)
;
З погляду поступу наукового Дмитро Іванович не був середньою людиною
(Ю. Мушкетик)
.
4
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на місце наявності певної ознаки, властивості в особи, предмета
.
З себе була
[пані]
висока, огрядна, говірки скорої, гучної
(Марко Вовчок)
;
Легка, біла, прозора постать, що з обличчя нагадує Мавку, з'являється з-за берези
(Леся Українка)
;
Друже мій, ще не знаю, який ти з лиця і на ім'я
(М. Рильський)
.
5
.
з оруд. в., також зі сл.
поруч, поряд
.
Уживається при вказуванні на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь із кимось, чимось
.
Маруся поруч зі мною сидить і слухає
(Марко Вовчок)
;
– Це ти, Шовкун? – озвався якийсь вершник у темряві, порівнявшись із ним
(О. Гончар)
.
Часові відношення
6
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на час, період, що є вихідним моментом у розвитку, поширенні якоїсь дії, стану
.
Із самого малку були
[Мурко й Бурко]
великі приятелі
(І. Франко)
;
З шостого року Оля почала допомагати матері
(І. Сенченко)
;
Я – українець.., з колиски Я мову взяв, що за селом Шуміла житнім колоском
(І. Нехода)
;
Зустрів
[сталевар]
із війни знайомих
(Я. Шпорта)
;
Аріон ще з дитинства був поганим рабом: з-під батога лазив рвати хазяйські оливки
(І. Білик)
;
// 
У поєднанні з прийм.
до
вживається при вказуванні на межі тривання якоїсь дії, стану
.
Високая тополенько, Зеленій, шуми! Цвіти, цвіти, барвіночку, З весни до зими!
(Л. Глібов)
;
Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди
(А. Головко)
;
Одні квіти відцвітають, а інші починають цвісти, і буяють вони в неї з ранньої весни до пізньої осені
(Валерій Шевчук)
;
// 
У поєднанні з прийм.
на
вживається при вказуванні на проміжок часу між днями, датами
.
На Попівщині не було весело, ніч з вівторка на середу була тривожна, сподівались атаки
(У. Самчук)
;
Уночі з четверга на п'ятницю над Потсдамом знову прокотилася дощова колісниця
(О. Шугай)
;
– Отаким, старий, ти мені подобаєшся... в гуморі. – Ну, ще б пак! Завтра ж я народився. Власне, в ніч з 20 на 21 жовтня 1935 року
(Б. Олійник)
;
// 
У поєднанні з прийм.
на
в складі стійких словосполучень уживається при вказуванні на не точно визначений, хоч і близький час виконання або настання чого-небудь
.
Коген, здається, роздобув уже гроші, хоч відтягає з дня на день з своїм приїздом
(М. Коцюбинський)
;
Він тане, як віск, з дня на день, з години на годину
(І. Багряний)
;
З хвилини на хвилину ми чекали динамівського гола у відповідь, потім другого, третього
(Ю. Андрухович)
;
// 
У поєднанні з прийм. в (у) в складі стійких словосполучень уживається при вказуванні на неперервність, повторюваність якої-небудь дії
.
Під турецьким мостом день у день, з року в рік клекотить брама водоспаду
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Запах землі забивав йому дихання, і скрипів він зубами, чуючи, що розтирають ті зуби пісок, – тяглося так з дня у день
(Валерій Шевчук)
;
З року в рік наш глядач стає все більш глибоким знавцем акторського мистецтва
(з наук.-попул. літ.)
.
7
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на супровідну дію, одночасність різних дій
.
По неспокійній ночі Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги
(М. Коцюбинський)
;
Щойно він переступив поріг, зголоднілі за дві доби діти накинулися на нього зі словами: “Бек, бек!”
(І. Білик)
;
Я виходила з дому при зорях і приходила назад зі
[із]
зорями
(Віра Вовк)
;
// 
Уживається при вказуванні на подію, явище, після яких відразу щось відбувається
.
З її приїздом якось повеселіла хата
(Леся Українка)
;
З приходом Андрія вчителів у Санька збільшилося
(І. Багряний)
;
З відльотом табуна гусак відчув, як ніч раптом поважчала і стала тиснути своєю мокрою темінню на гніздо
(М. Вінграновський)
;
З відходом гарвардянки
[жінки-професора з Гарварду]
він зробився .. схожий радше на самотнього вразливого хлопчика
(О. Забужко)
;
// 
Уживається при вказуванні на період або ряд послідовних моментів, із настанням яких розгортається яка-небудь дія
.
Наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом од шумовиння і стане прозорою і міцною
(М. Коцюбинський)
;
Вода з кожним днем прибувала
(Т. Масенко)
;
Це страшне почуття
[спрага]
всесильне, наростає з кожною годиною і доводить до божевілля
(В. Малик)
;
Розвиднялося з кожною секундою
(Р. Андріяшик)
.
Причинові відношення
8
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на причину дії або стану
.
З жарту і біда часом буває
(Номис)
;
Пішов кобзар по улиці – З журби як заграє!
(Т. Шевченко)
;
За ненькою й батько помер з нудьги та з жалю за вірним подружжям
(Марко Вовчок)
;
Павка з люті аж поблід
(В. Сосюра)
;
Щоразу вона ледве стримувалась, щоб не пирснути зо сміху
(В. Владко)
;
Так трапилося, що не з кохання, а з жалості одружився
[Свирид]
на молодій удовиці
(М. Стельмах)
.
9
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на підставу якої-небудь дії або стану
.
З усього видко було: з важких рухів, з похмурих поглядів спідлоба, з крутої лайки, що не пусте на думці в ліщинівців
(А. Головко)
;
Ще зоддалік впізнав
[Хома]
Антоновича із .. глухого покректування
(О. Гончар)
;
– Судячи з вашої мови, і не скажеш, ніби ви давно з дому
(О. Шугай)
;
// 
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на подію, з нагоди якої вітають, бажають і т. ін.
– Здорова, Галю! – Здорова, сестро! З неділею!
(Панас Мирний)
;
Сивий, старий робітник .. вітав дітей зі святом
(А. Головко)
;
Голова райради приїхав привітати з ювілеєм їхнього славного земляка
(Ю. Покальчук)
;
Вона знову згадала про Богдана – нарешті додзвонилася! Вчора так і не змогла, хоча хотіла привітати з днем народження
(І. Роздобудько)
.
Обставинні відношення способу дії
10
.
з род. і оруд. в.
Уживається на означення способу виконання дії
.
Тут щось з розгону в воду бух
(Л. Глібов)
;
– Чи ти оглухла? – і мачушина рука з усієї сили б'є її
(Б. Грінченко)
;
Волосся
[у Марції]
зачесане з мистецькою простотою
(Леся Українка)
;
Ми кожний камінь брали з бою
(В. Сосюра)
;
– Поїдьте в Ковалівку і все самі побачите, а не з других очей...
(В. Кучер)
;
– А тепер вчися, Тимофію, і грамоті, і говорити! – з розмаху ляснув його по плечі немолодий коваль Кирило Іванишин
(М. Стельмах)
;
// 
Уживається при вказуванні на обставину, достатню для здійснення чого-небудь (зазвичай із кількісною вказівкою)
.
– З першого погляду закохався я у тебе, мов шалений
(А. Кащенко)
;
До виступу свого він ставився якнайуважніше. Бо – зуміє зацікавити з першого разу, тоді вже – півділа
(А. Головко)
.
11
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на супровідні дію, стан, почуття
.
Не хотіла брата турбувати; знов до неї
[братової]
з ласкавою мовою підійду
(Марко Вовчок)
;
З ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить
(М. Рильський)
;
Мотор запрацював. Зі страшним ревом “яструбок” свічкою пішов у небо
(Ю. Яновський)
;
Навшпиньки підходить секретар до вікна. Дивиться з острахом. Тиша
(О. Довженко)
;
Бійці з прихованою радістю чекали, доки фельдшерка зайде в їхні підземелля
(О. Гончар)
.
12
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на предмет як показник повноти охоплення дією кого-, чого-небудь
.
Спати лігши, вкрився
[Артем]
рядном з головою
(А. Головко)
;
Він з головою пірне в науку, він угамує свої почуття... і взагалі він більше не звертатиме ніякісінької уваги на глумливі зауваження
(В. Владко)
;
Житце ріденьке, низеньке .. Але і його не бере коса. Вириває з корінням, кошлає в покосі
(Ю. Мушкетик)
.
Відношення мети
13
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на мету дії
.
Догадувалася
[Параскіца],
хто приходив до неї з візитом
(М. Коцюбинський)
;
[
Хуса
:]
Я вмить пошлю до пані скорохода з відповіддю
(Леся Українка)
;
Спорядив
[Гюргій]
посольство до ромейського імператора з запевненням миру, а заодно й з проханням прислати вмілих .. будівничих
(П. Загребельний)
.
Кількісні відношення
14
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на кількість осіб, предметів, із яких складається щось ціле
.
Він
[виселок]
складався всього-на-всього з трьох халупок
(М. Коцюбинський)
;
Родина з семи чоловік
.
15
.
з род. в., заст.
Уживається при вказуванні на залежність розміру оплати натурою від кількості вироблених одиниць продукції
.
Сіножать далеко – аж на панському
[полі]
. Косили з копиці
(І. Микитенко)
;
– Хай тільки хліба вистигають, а вийде чи не вийде до жнив закон
[про розподіл землі],
однаково самі все пожнуть. Минулося з снопа восьмого чи десятого
(А. Головко)
.
16
.
із знах. в.
Уживається при вказуванні на приблизний підрахунок, приблизну міру чого-небудь
.
Ішли, і як би не збрехати, Трохи не з пару добрих гін
(І. Котляревський)
;
Кіп із вісім заробила
[Ганна]
Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах
[печерах]
У Йвана святого
(Т. Шевченко)
;
Остап ішов уже з годину
(М. Коцюбинський)
;
Поспитавши разів зо три “хто” й “чого треба”, Хорбутиха впустила мене до хати
(І. Муратов)
.
17
.
із знах. в.
У сполуч. із сл.
доволі
,
досить
,
годі
,
вистачить
і т. ін. уживається при вказуванні на особу, якій вистачає, достатньо чого-небудь або яка не бажає, аби щось тривало
.
[
Руфін
:]
Доволі з мене, що тепер я бачу
(Леся Українка)
;
Досить, хлопче, з нас і простого мірту
[мирту]:
Міртовий
[миртовий]
вінок тобі личить, слуго
(М. Зеров)
;
Павло знеможено зронив голову на стіл. Годі з нього, годі. Навіщо потрібний начальник відділу, думка якого ані шеляга не варта?
(М. Дашкієв)
.
18
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на додаткову кількість чого-небудь
.
Може, нам не вистачає джерел сировини або ринків збуту наших товарів? Ні, все це є у нас з лишком
(П. Тичина)
;
Заробив Яшко три пуди з фунтами: жита, ячменю, проса
(А. Головко)
;
Я виїхав за кордон, де й пробув близько чотирьох з половиною місяців
(О. Довженко)
.
Об'єктні відношення
19
.
з род. і оруд. в.
Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., на які спрямовується, поширюється дія, яких що-небудь стосується
.
Отаке-то горе Із сотником оце сталось
(Т. Шевченко)
;
Розсердився Охрім, що з його так глузують...
(Л. Глібов)
;
Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті: Шалений! Що зробив ти із своїм життям?
(М. Рильський)
;
Полковник змушений присунути до себе браунінг, який лежить на столі .. Присунув, не спускаючи очей з солдата
(О. Довженко)
;
– Бери, Мироне, гостинець. Знаю, сутужно в тебе з хлібом
(М. Стельмах)
.
20
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на предмет, матеріал і т. ін., з якого щось роблять, виготовляють або що-небудь зроблено, виготовлено
.
Зараз стояла
[Катря]
мовчазна й нерухома, як з каменю вирізьблена
(А. Головко)
;
Підняла
[Анюта]
з верблюжої вовни ковдру так, що утворилася щілина
(Григорій Тютюнник)
;
П'ють
[люди]
з великих піал чудовий напій з маринованих черешень
(О. Гончар)
.
21
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на особу, предмет, ознаку, які зазнають змін, перетворень
.
Така гарна молодиця з Гафійки
(М. Коцюбинський)
;
Неначе у поета, палав твій зір... Ти весь сіяв, з маленького ставав великим
(В. Сосюра)
;
День з ясного зробився понурий
(В. Гжицький)
.
22
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на предмет, за допомогою якого відбувається певна дія
.
Із лука мітко в ціль стріляла
[Камилла]
(І. Котляревський)
;
Біля нього проїхав візок. Візник тріснув цупко з батога
(А. Крушельницький)
;
Це ж по вас ударило з гармати, полоснуло гулом і огнем...
(В. Сосюра)
;
Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст
(О. Гончар)
.
23
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на загал, сукупність осіб, предметів, звідки виділяється хто-, що-небудь, якась частина і т. ін. (за значенням відповідає прийм.
серед
)
.
Один з Троянської громади, Насупившися, все мовчав
(І. Котляревський)
;
[
Мохаммед
(глянув на Айшу):
]
Найкраща ти з усіх жінок на світі
(Леся Українка)
;
Брянський і Черниш попросили командира батальйону дозволу проскочити до кузні в якесь з околишніх гірських селищ
(О. Гончар)
.
24
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на стан, який порушується, переривається і т. ін
.
Лев і стрибав, по траві качався, І у кущі ховався, І з сили вибивсь, аж упрів
(Л. Глібов)
;
Несеться сумний голос трембіти і будить зі сну полонину
(М. Коцюбинський)
;
Те повідомлення кого завгодно могло вивести з рівноваги
(В. Кучер)
;
// 
Уживається при вказуванні на становище, обставини (звичайно скрутні), з яких кому-небудь допомагають вийти або хтось виходить сам
.
Сам товариш виручив його з біди
(Панас Мирний)
;
З трійок Павлуша не вилазив
(А. Головко)
;
// 
У сполуч. з прийм.
в
уживається при вказуванні на перехід особи з одного стану в інший
.
Отак, з холоду в жар і кидало Павла весь час, поки він одягавсь
(А. Головко)
.
25
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін., від яких починається або починають що-небудь
.
Так багато повинен одповідати Вам, що не знаю, з чого почати
(М. Коцюбинський)
;
Любов до землі почалася з цього крихітного острівка
(М. Стельмах)
;
– Сержант Коломієць! – покликав Сагайда полкового зв'язківця, якого знав ще з Дінця
(О. Гончар)
.
26
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на особу, предмет, які є зразком для відтворення, наслідування і т. ін
.
Пом'ялася
[Докія Петрівна]
трохи, а далі й виклала одразу. Мовляв, хоче оце брат Сава малювати з неї
(А. Головко)
.
27
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на що-небудь як на джерело матеріальних ресурсів
.
Цивадіс не брав кайла до рук, тинявся від одного вогнища до другого, відбирав у кого які були продукти і з того жив
(Григорій Тютюнник)
;
– То тільки пани догадалися брати в ланцюги людей і поля, а ми будемо легше міряти, щоб не зобиджати землі. З неї живемо, виходить, жива вона
(М. Стельмах)
;
– Мати в нього зовсім стара. Одна. Вона жила з його атестата
(О. Гончар)
.
28
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на галузь знань, дисципліну, до якої хто-, що-небудь має певний стосунок
.
– Не скажете, як мій пуцьверінок
[пуцьвірінок]
вчиться? – Нічого, Амбросію Пилиповичу, тільки з арифметики трохи відстає
(М. Стельмах)
;
Диктант з української мови
;
// 
Уживається при вказуванні на групу понять із якої-небудь галузі, сфери
.
Треба започаткувати систематичне проведення в Україні наукових форумів з проблем фізичної економії
(М. Руденко)
;
Конференція з питань слов'янської філології
.
29
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на особу, яка вступає з іншою у певні стосунки, взаємини або виявляє якесь ставлення до неї
.
Оженивсь він із Оксаною
(Марко Вовчок)
;
[
Орест
:]
Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу
(Леся Українка)
;
Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна
(А. Головко)
;
Через цю шапку .. у Сагайди завжди виникали конфлікти з полковим начальством
(О. Гончар)
;
// 
Уживається при вказуванні на особу, предмет, які взаємодіють між собою
.
Вони собі пішли в хату З батьком розмовляти
(Т. Шевченко)
;
Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду
(М. Рильський)
;
А ми ж не раз із ним ходили по кислиці
(В. Сосюра)
;
Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок
(М. Стельмах)
.
30
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на предмет, наявний у кого-небудь під час якоїсь дії, руху і т. ін
.
Плугатарі з плугами йдуть
(Т. Шевченко)
;
На тлі вечірнього неба пропливають чотири жінки з кошиками на голові
(М. Коцюбинський)
;
Він пильно .. оглянув Черниша, який стояв біля порога виструнчившись, із своїм запиленим ранцем за плечима
(О. Гончар)
.
31
.
з оруд. в.
Уживається у сполуч. зі словами, які виражають прохання, питання і т. ін., спрямовані до кого-небудь
.
Він звернувся до парубків з проханням доглянути його коні
(М. Коцюбинський)
;
Зараз, керуючи вогнем своєї роти, Брянський весь час стежить і за вогнем інших .. батарей, звертаючись щоразу до Шовкуна із своїми спостереженнями
(О. Гончар)
.
32
.
з оруд. в.
У сполуч. з прикм.
спільний
,
згодний
,
солідарний
і т. ін. уживається при вказуванні на особу, предмет, стосовно яких виявляється подібність або спільність в чому-небудь
.
Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову!
(М. Коцюбинський)
;
– Ти згодна з тим, як мене оцiнила пiдла преса? I це ти, Мерi, яка так ранiше розумiла мене?
(О. Бердник)
;
– Я раків не їм. Ми з Кіті їстимемо банани. – У цьому ти солідарна з Камілою
(В. Шкляр)
.
Означальні відношення
33
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на постійну зовнішню ознаку або на внутрішню властивість, характерну особливість кого-, чого-небудь
.
Чує Остап любії слова й пізнає козачку-дівчину з русою косою
(Марко Вовчок)
;
Він глянув на ставок і не пізнав його. Ні, то не ставок, то друге небо з місяцем, із зорями
(М. Коцюбинський)
;
Увіходить Йоганна, ще молода жінка, з слідами неабиякої вроди
(Леся Українка)
;
– Тобі потрібна жінка не абияка, а з освітою
(А. Головко)
;
// 
Уживається при вказуванні на тимчасову або випадкову зовнішню ознаку особи, предмета
.
Стоїть з усмішкою сумною його дружина молода
(В. Сосюра)
;
Порожньо на подвір'ї, понуро стоять будівлі, а хата навіть із забитими віконницями
(А. Головко)
;
Стрижений боєць у шинелі з піднятим коміром уже приклав банку до рота
(О. Гончар)
.
34
.
з оруд. в.
Уживається при вказуванні на вміст якого-небудь предмета
.
Вона зготувала юшку з куркою
(Панас Мирний)
;
[
Любов
:]
Достаньте мені мій альбом з фотографіями
(Леся Українка)
;
Вели коней, нав'ючених мінометами, боєприпасами, великими термосами з водою
(О. Гончар)
.
35
.
з род. в.
Уживається при вказуванні на місце, середовище походження і т. ін., з якими пов'язані особа або предмет
.
Дотанцював
[козак]
аж до брами, Крикнув: – Пугу! Пугу! Привітайте, святі ченці, Товариша з Лугу!
(Т. Шевченко)
;
Коли була бабуня молодою, уподобав її якийсь парубок, гончар .. Він із козаків
(С. Васильченко)
;
– Я сам – із Шевченків, тільки Іван
(Ю. Яновський)
;
Фельдшерка з санітарної роти робила йому перев'язку
(О. Гончар)
.
36
.
із знах. в.
Уживається при вказуванні на предмет, до якого прирівнюється за розміром інший предмет
.
Гайку, гайку, дай гриба й бабку, сироїжку з добру діжку
(Номис)
;
– За що мене
[рибку]
так доля зневажає? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам на глум, на сміх, Рот шпилькою неначе простромила!..
(П. Гулак-Артемовський)
;
Слідчий – кулак з довбню, голова з горіх
(І. Багряний)
;
Переді мною лежали маленькі кульки, завбільшки з кулак, схожі в напівтемній кімнаті на невеличкі гумові м'ячі
(Ю. Бедзик)
.