СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖУРЛИ́ВО
.
Присл. до журли́вий.
Всі журливо дивилися на Кобзу, куди ділись жарти й сміхи
(О. Стороженко)
;
Баба журливо похитувала головою
(В. Стефаник)
;
Одноманітно й журливо шуміли у верховіттях сосни
(В. Козаченко)
.