ЖУРАВЛИ́НИЙ
, а, е.
1
. Прикм. до жураве́ль 1
. Над Унечею, тримаючи напрямок на південь, пролетіла журавлина зграя
(О. Десняк)
;У небі сонце і весна, І журавлиний крик
(О. Підсуха)
;Курликання журавлиних ключів виповнює серце терпким і хмільним передчуттям весни
(Є. Доломан)
; * У порівн.
Вигнуті ззаду ресори стриміли, неначе журавлині шиї
(І. Нечуй-Левицький)
;//
Придатний для життя журавлів
.От і знову оболонь, Тут цвіте бузків огонь, Тут од квітів біло, синьо, Тут місцина журавлина
(М. Стельмах)
.2
. перен.
Такий, як у журавля, який нагадує журавля
. Нічого не їсть
[молодиця],
не п'є й не говорить та все просить Бога журавлиним та совиним голосом(І. Нечуй-Левицький)
;Витягнув
[Віктор]
свою журавлину шию й застиг, зовсім отетерілий...(О. Гончар)
;Тільки шия в пана була непомірно тонка, журавлина
(О. Ільченко)
.3
. у знач. ім. журавли́ні,
них,
мн.Те саме, що журавле́ві (див. журавле́вий 2)
. Розмноження степового журавля, що є представником журавлиних, спостерігалось у Київському, Харківському та Менському (Чернігівська обл.) зоопарках
(із журн.)
.