СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЖУРАВЕ́ЛЬ
, вля́, ч.
1
.
Великий перелітний птах родини журавлевих із довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом; живе на лісових і степових болотах
.
Високо, під ясним небом, в'ються орли, хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва
(О. Стороженко)
;
В травневі тривожні дні, як з далекого півдня поверталися додому лелеки й журавлі, побратими рушили в мандри
(О. Бердник)
;
Десь у небі тужливо курликали журавлі, відлітаючи в теплий край
(В. Кучер)
;
* У порівн.
В той час на верхніх східцях з'явилась висока, рівна станом панія, .. цибата, як журавель
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води, або й весь пристрій з такою жердиною
.
Чутно, як хтось витягує воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить
(М. Коцюбинський)
;
Далеко серед пасовиськ видніється колодязь з журавлем – водопій для худоби
(О. Гончар)
.
3
.
Народний сюжетний танець, у якому танцюристи зображають журавлів
.
Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів
(І. Котляревський)
;
Далі втяв
[Дем'ян]
“журавля”, і з півдесятка реєстровців вискочило на стіл і давай викручувати ногами кренделі
(Ю. Винничук)
;
На Дніпропетровщині поширені сюжетні танці: “Швець”, “Коваль”, “Горлиця”, “Журавель” та інші
(з наук. літ.)
.