ЖУРА́

, и́, ж., розм.

Те саме, що журба́.

Ой, є в мене три жури Та й на моїй голові

(з народної пісні)

;

Купа дров і жура – Що з них двох тяжче є? В дровах труп лиш згора, А в журі все життя

(І. Франко)

;

Спати не буду, бо маю журу

(В. Стефаник)

;

Великi чорнi очi

[Наді],

пройнятi, як i у всiх полудневих людей, прозорою тiнню лагiдної жури, зупинялись на його профiлi

(Б. Антоненко-Давидович)