СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ЖУРА́
, и́, ж., розм.
Те саме, що журба́.
Ой, є в мене три жури Та й на моїй голові
(з народної пісні)
;
Купа дров і жура – Що з них двох тяжче є? В дровах труп лиш згора, А в журі все життя
(І. Франко)
;
Спати не буду, бо маю журу
(В. Стефаник)
;
Великi чорнi очi
[Наді],
пройнятi, як i у всiх полудневих людей, прозорою тiнню лагiдної жури, зупинялись на його профiлi
(Б. Антоненко-Давидович)
.